Мефедівка

Мефедівка (до 2009 Мефодівка) село в Україні, у Шосткинському районі Сумської області. Населення становить 330 осіб. Орган місцевого самоврядування Кренидівська сільська рада.

село Мефедівка
Країна  Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Шосткинський район
Рада Кренидівська сільська рада
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 330
Поштовий індекс 41025
Телефонний код +380 5451
Географічні дані
Географічні координати 52°15′07″ пн. ш. 33°30′52″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
141 м
Місцева влада
Адреса ради 41024, Сумська обл., Середино-Будський р-н, с. Кренидівка
Карта
Мефедівка
Мефедівка
Мапа

Після ліквідації Середино-Будського району 19 липня 2020 року село увійшло до Шосткинського району[1].

Географія

Село Мефедівка знаходиться на відстані 0,5 км від села Четвертакове, за 2,5 км — село Кренидівка, за 4 км — смт Зноб-Новгородське. В селі знаходиться кілька ставків.

Назва

Свою назву Мефедівка запозичила від імені козака Мефеди, який поселив її з дозволу польських магнатів Пясочинських.

Історія

Згідно зі свідченнями місцевих жителів, які вони давали в ході Генерального слідства про маєтності Стародубського полку 1729 р., Мефедівка була поселена козаком Мефедом «за дозволом шляхтича польського Пясочинського» і протягом трьох років до того часу, «як гетьман Хмельницький з військом козацьким звільнив Україну від ярма польськог» , перебувала у володінні Пясочинського.

Після звільнення України від поляків Мефедівка була включена в розряд «вільних військових» сіл, призначених для «нагородження військовослужбовців, хто буде за свої служби гідний милості монаршої і рескрипту військового» і в 1722 році надана наказним гетьманом Павлом Полуботком і генеральною старшиною Семену Яковичу Галецькому, новгородському сотнику з 1722 по 1723 рік. Проте вже в наступному році, 14 грудня 1723 р., вона була в нього відібрана і повернена у відомство Новгород-Сіверської ратуші зважаючи на відсутність у нього «указу Його Імператорської Величності про віддачу йому села у вічне або тимчасове володіння».

По ревізії 1723 в Мефедівці значився 71 двір і 16 хат, з яких Новгород-Сіверському магістрату належало 52 двори і 16 хат, а козакам - 19 дворів.

29 червня 1730 гетьман Данило Апостол надав Мефедівку генеральному обозному Якову Юхимовичу Лизогубу (1675 - 24.01.1749), який був онуком гетьмана Петра Дорошенка. На той час в селі проживало 22 козака: Андрій Ващенко, Левон Шадар, Яків Овсієнко, Олексій Федотенко , Петро Петров , Данило Салдатенко , Данило Підгайний , Іван Роговий , Гнат Солдатенко , Артем Редя , Мойсей Тишків, Іван Солдатенко, Осип Коваль, Дмитро Шаповал, Ісай Асаул, Федір Роговий, Максим Єрченко, Хлор Андрощин, Данило Михайленко, Федір Мішченко, Дмитро Миколаєнко і Осип Приходченко, за якими були збережені їх земельні наділи і пасовища. У володінні Якова Лизогуба Мефедівка перебувала до 1745 року, після чого була зарахована до рангових володінь суддів і надана на ранг генеральному судді Малоросійського генерального суду Федору Івановичу Лисенко, який володів нею до своєї смерті, яка настала 5 січня 1751.

Після смерті Федора Лисенка Мефедівка в 1756 році була надана на ранг генеральному судді Іллі Васильовичу Журману (? - 1783), який на момент проведення Румянцевим опису Малоросії 1765-1768 рр. володів в ній 83 дворами і 20 бездворовими хатами.

11 грудня 1775 Катерина ІІ виключила Мефедівку з рангових володінь суддів і надала її у вічне і спадкове володіння одному з своїх фаворитів Петру Васильовичу Завадовському (10.01.1739 - 10.01.1812), який з 8 вересня 1802 займав пост міністра народної освіти Росії, а з 1 січня 1810 - голови Департаменту законів Державної Ради.

Це викликало невдоволення у І.В. Журмана, і він порадив своїй дружині Гафії Давидівні Стрешенцовій повивозили з Мефедівки все найцінніше, «як то гроші та інше (крім казанів і гіршої худобини), але так майстерно, щоб ні мужики і ніхто інший примітити не міг». Виконала Чи Агафія Давидівна пораду чоловіка, ми не знаємо.

На момент опису Новгород-Сіверського намісництва 1779-1781 рр. за П.В. Завадовським в Мефедівці значилось 94 двори і 115 хат, за козаками - 4 двори і 10 хат, за підпомічниками - 17 дворів і 18 хат, за «приїзжою» - 1 двір і 3 хати і за бунчуковим товаришем Іваном Степановичем Судієнко - 2 двори і 5 хат. У зазначений час в селі проживало 152 обивателя зі своїми сім'ями, які займалися вирощуванням конопель і виготовленням з неї пеньки і конопляного масла.

Після смерті П.В. Завадовського його мефедівські володіння перейшли у спадок до його дружини Віри Миколаївни Апраксиної (2.02.1768 - 22.11.1845), двом синам: Олександру Петровичу Завадовському (12.08.1794 - 27.10.1856) та Василю Петровичу Завадовському (15.07.1798 - 10.10.1855) і трьом дочкам: Софії Петрівні Завадовській (у заміжжі Козловськії) (1795 - 23.02.1829), Аглаїді Петрівні Завадовській (у заміжжі Мержеевській) (1799 - ?) та Тетяні Петрівні Завадовській (у заміжжі Каблуковій) (19.04.1802 - 5.01.1884).

Однак у зв'язку з тим , що дружина Петра Васильовича після його смерті почала вести розгульний спосіб життя, а сини пристрастилися до азартних ігор і програли не одну сотню тисяч рублів, Олександр І наказав все їхні маєтки взяти в опіку, а їх опікуном призначив П. В. Завадовського радника Миколи Йосиповича Рославця, предводителя дворянства Могилянського повіту Чернігівської губернії.

Напередодні скасування кріпосного права, в 1859 році, у Мефедівца значилося 250 дворів, у яких проживав 1101 житель, 519 чоловіків і 582 жінок. Більшість з них були кріпаками і належали спадкоємцям П.В. Завадовського, які в 1861 році володіли в селі 343 кріпаками чоловічої статі. Завадовські були не єдиними мефедівськими поміщиками. Крім них, у селі перебували володіння В.Ф. Юркевича, Е.А. Савицької і інших власників. У цей час в Мефедівці працювали 6 вітряних млинів, 1 лавка, 1 крупорушка, 1 магазин з продажу бакалійних товарів Е.М. Туманского і ряд інших невеликих торгових і промислових підприємств.

У 1905-1906 рр. в селі відбувалися селянські виступи проти місцевих поміщиків, які супроводжувалися самовільною вирубкою поміщицьких лісів і розправою над кількома працівниками лісової варти поміщика Псела і двома поліцейськими стражниками, які приїхали розшукувати викрадений ліс.

Здавна в Мефедівці функціонувала дерев'яна Миколаївська церква, у якій на момент опису Новгород-Сіверського намісництва 1779-1781 рр. служив один священик і два церковника. Церква була побудована до 1730 року, про що свідчить факт передачі в археографічну комісію благочинним священиком села Олтар М.Г. Лубенцовим 20 копій з синодальних указів і пастирських послань київських митрополитів за 1730-1748 рр. що зберігалися в архіві мефедівської церкви. До початку 30-их років ХІХ століття мефедівська церква занепала, і в 1836 році в селі була побудована нова дерев'яна церква. Миколаївська церква входила до складу Кренидівсько-Мефедівського приходу, настоятелем якого в 1879 році був священик Василь Самбурський.

У жовтні 1860 р. в селі була відкрита церковно-приходська школа, у якій в 1860-1861 навчальному році навчалося 23 хлопчика і 2 дівчинки, а в 1861 році (за іншими даними, в 1868 році) - земська школа, у якій в 1901 році навчалося 57 хлопчиків і 6 дівчаток. Школа знаходилася в громадському будинку і утримувалася за рахунок коштів земства в сумі 225 крб. і сільського товариства в сумі 75 крб.

Відомі люди

В поселенні народилися:

Посилання

  1. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.