Зноб-Новгородське

Ставок на річці Знобівка

Селище міського типу Зноб-Новгородське розташоване на березі річки Знобівка (більша частина на лівому березі), вище за течією на відстані 2,5 км знаходиться село Люте, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Зноб-Трубчевська. Біля селища знаходиться великий ставок.

В селищі знаходиться колишня залізнична станція Чигинок закритої ділянки Хутір-Михайлівський-Зноб.

Поселення на території сучасного селища виникло ще до Монголо-татарської навали.

В XVI ст. тут знаходили притулок козаки та селяни, які тікали від гніту польських панів.

Перед Національно-Визвольною війною українського народу 1648—1654 рр. село під назвою Зноба входило до Новгородського повіту Чернігівського воєводства, з другої половини XVII ст. — до складу Новгород-Сіверської сотні Ніжинського, а з 1663 р. — Стародубського полку.

В 1717 р. гетьман Іван Скоропадський віддав Знобу Новгород-Сіверському протопопу А.Заруцькому. Від Заруцьких село перейшло до представників козацької старшини Пселу та Томіловському. Останній продав свою частину села В.Корсаку.[3]

За даними на 1859 рік у козацькому й власницькому селі Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії мешкало 848 осіб (419 чоловічої статі та 429 — жіночої), налічувалось 134 дворових господарств, існувала православна церква й бурякоцукровий завод, відбувалось 2 ярмарки на рік[4].

Станом на 1886 у колишньому державному й власницькому селі Протопопівської волості мешкало 1132 особи налічувалось 146 дворових господарств, існували православна церква, 3 постоялих будинки, 6 лавок, 2 вітряних млини, крупорушка, відбувалось 2 ярмарки на рік і базари[5].

За даними на 1893 рік у поселенні мешкало 1213 осіб (592 чоловічої статі та 621 — жіночої), налічувалось 234 дворових господарства[6].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1317 осіб (621 чоловічої статі та 696 — жіночої), з яких 1250 — православної віри[7].

Зноб-Новгородщина була однією із найреволюційніших округ Чернігівської губернії. Селяни-бідняки Зноб-Новгородського брали участь у бурхливих революційних подіях 1905—1907 років. Вони, наприклад, подали суду позов на поміщика, що самочинно захопив 200 десятин селянської землі, а коли їхні законні вимоги не були задоволені, згуртовано виступили проти свавілля гнобителя, захопили його угіддя, почали рубати ліс.

10 вересня 1941 р. село Зноб-Новгородське було захоплене нацистами. 15 травня 1942 року фашисти спалили село. 29 червня 1942 окупанти спалили 740 дворів села Зноб-Новгородське, загинуло 69 жителів[8].

Після ліквідації губернії у 1925 році село Зноб-Новгородське ввійшло до складу Середино-Будського району Глухівського округу.

15 серпня 1944 року Указом Президії Верховної Ради УРСР Хильчицький район було перейменовано на Зноб-Новгородський.

З 1962 року селище Зноб-Новгородське входить до складу Середино-Будського району

Шакал золотавий (Canis aureus).

Село є найбільш північною знахідкою в Україні шакала, Canis aureus. На початку 2019 року в околицях села мисливцями здобуто дорослого самця, якого спочатку приймали за гібрида, проте знані фахівці-мисливствознавці, зокрема й Микола Роженко, визначили здобуту мисливцями тварину яку шакала.[9]

• Зноб-Новгородський хлібзавод
• Зноб-Новгородське лісництво
• Приватне підприємство з переробки деревини

Зноб-Новгородська школа

• Зноб-Новгородська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
• Зноб-Новгородський агроліцей

• Будинок культури
• Селищна бібліотека

• Храм ікони Пресвятої Богородиці Всіх скорботних Радість.

• Облікова картка^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Банк даних Державної служби статистики України(укр.)
• Cities & towns of Ukraine(англ.)(укр.)
• Зноб-Новгородське: Історія міст і сіл Української РСР