Миколай II
Микола́й ІІ (лат. Nicolaus; †27 липня 1061, Флоренція) — сто п'ятдесят четвертий папа Римський (грудень 1058— 27 липня 1061). Був обраний за підтримки Гільдебранда, імператриці-регентші Агнеси Пуатьє та герцога Нижньої Лотаринґії Ґодфріда ІІІ. На час обрання був єпископом Флоренції. Обраний папою на противагу антипапі Бенедикту X.
| Миколай ІІ (Nicolaus РР. II ) | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| грудень 1058 — 27 липня 1061 | ||
| Попередник: | Стефан IX (X) | |
| Наступник: | Олександр II | |
| Народження: | між 990 та 995, Бургундія Château de Chevrond, Арелатське королівство | |
| Смерть: | 27 липня 1061[1] Флоренція, March of Tuscanyd, Священна Римська імперія | |
| Релігія: | Католицька церква[2] | |
| Інтронізація | 24 січня 1059 | |
| Антипапи | Бенедикт X (антипапа) | |
| У миру | Жерар (Герард) Бургундський з Шеврону | |
 Медіафайли у Вікісховищі | ||
Стосунки з норманами
Дбаючи про безпеку, Миколай II вступив у безпосередній контакт з норманами, які вкрай неспокійно поводили себе на захоплених ними землях Південної Італії. Разом з Гільдебрандом та іншими церковними сановниками папа у Мельфі визнав Роберта Гвіскара герцогом Апулії, Калабрії та Сицилії, а Ріхарда Аверського князем Капуї.
Підпорядкування Мілана
Папа відрядив святого Петра Даміані та єпископа Лукки Ансельма до Мілана, щоб перевірити різницю між церковною владою міста та патаренами, які намагались бути незалежними від папського престолу. Місія завершилась повним успіхом, архієпископ Мілана Відо визнав владу папи.
Виборча реформа
Миколай II видав декрет In nomine Domini, яким був встановлений новий порядок папських виборів. Отже, папа мав обиратись на зборах кардиналів, а не на підставі бажань римської аристократії.