Микола Яросевич

Микола Яросевич (нар. 1873, с. Бедриківці, Заліщицький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина пом. 1957, Львів, УРСР) український греко-католицький священник, в'язень Талергофу (1914–1915)[1], капелан УСС та УГА, батько Ірени Яросевич (артистичний псевдонім Рената Богданська).

Микола Яросевич
отець Микола Яросевич
Народився 1873(1873)
с. Бедриківці, Заліщицький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер 1957(1957)
Львів, УРСР, СРСР
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство  Австро-Угорщина
 ЗУНР
 Польща
УРСР
Національність українець
Діяльність капелан УСС та УГА
Конфесія УГКЦ
У шлюбі з Олена Нижанківська
Діти Дарія (нар. 1898 пом. 1978)
Тетяна (нар. 1904 пом. ?)
Анатоль (нар. 5 лютого 1909 пом. 11 грудня 1982)
Ірена (нар. 12 травня 1917 пом. 29 листопада 2010)
Степан (нар. 1923 пом. 1944)

Життєпис

Микола Яросевич народився у 1873 році в селі Бедриківці, Заліщицького повіту Королівства Галичини та Володимирії.

У 1897 році висвячений у священника. З 1897 по 1898 рік — парох села Річка, Косівського повіту. Був парохом у селі Старий Косів з 1898 до 1903, в Коломиї з 1903 до 1905 року. У 1905 році був священником села Сапогів та Бринь біля Галича, Станіславський повіт.

Був ув'язнений у Талергофі з 1914 до 1915 року. Після чого був переведений до Відня де також був ув'язнений до 1916 року.

Служив капеланом з 1916 до 1917 року в австрійській армії у місті Фройденталь, тепер Брунталь у Чехії, де й народилися найменша донька Ірена.

Напередодні розпаду Австро-Угорщини та проголошення Західно-Української Народної Республіки родина Яросевичів повернулася на рідне Прикарпаття, де о. Микола був капеланом Легіону Українських Січових Стрільців та УГА у Коломиї з 1918 по 1919 рік.

З 1919 по 1925 рік року знову служив парохом у селах Сапогів та Бринь біля Галича[2][3].

З 21 січня 1925 до 1944 року о. Микола Яросевич служив капеланом психіатричної лікарні на Кульпаркові[4][5].

У 1945-1957 роках був священником Церкви святого Миколая у Львові[6].

Помер о. Микола Яросевич у 1957 році в Львові, похований на Личаківському цвинтарі поле №32[7].

Сім'я

Був одружений з Оленою Нижанківською, рідною сестрою визначного українського диригента, композитора та громадсько-політичного діяча Остапа Нижанківського[8], якого поляки розстріляли у 1919 році. У подружжя було п'ятеро дітей. Своїх дітей Микола Яросевич виховував у патріотичному дусі. Всі вони належали до ПЛАСТу.

Примітки

  1. Ірена Яросевич-Рената Богданська. Найкрасивіші очі Львова між двох вогнів ідентичності
  2. Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885—1938). Записки ЧСВВ, Секція I. — Т. 51. — Львів : Місіонер, 2002. — 450 с. ISBN 966-658-228-4. (англ.)
  3. Гордіїв вузол Історична політика - вміле поєднання пам'яті і забуття.
  4. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  5. Кульпарків: історично і трохи родинно
  6. Поминання родини Нижанківських
  7. Цьогоріч на Личаківському цвинтарі відреставрували 20 надгробків[недоступне посилання з листопадаа 2019]
  8. Перша леді львівського джазу
  9. Дарія Яросевич (Роберт) нар. 1898 пом. 1978
  10. Тетяна Яросевич (Котик, Степанович) нар. 1904
  11. Iрена Яросевич в Пластi
  12. Український визвольний рух / Центр досліджень визвольного руху, Інститу т україно знавства ім. І. Крип’якевича НАН України. — Львів, 2007. — Збірни к 10: До 100-річчя від дня народження Романа Шухевича. — 352 с.
  13. Українка стала іконою польської діаспори

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.