Косівський повіт

Косівський повіт — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі, СРСР і Третього Райху. Адміністративним центром повіту було місто Косів.

Косівський повіт
ОкругКоломийський (до 1867)
Коронний край Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперія
Австро-Угорщина
ЦентрКосів
Створений 1854
Площа 1842 км² (1880)
Населення 69 522 (1880)
Найбільші міста Косів, Кути, Пістинь

Австро-Угорщина

Утворений у 1854 р. з 22 громад (гмін). У 1867 р. до Косівського повіту приєднаний Кутський повіт з 22 громад та передані громади Космач і Акрешори з ліквідованого Печеніжинського повіту, повернені до нього при його відновленні в 1898 р.

У 1880 р. до складу повіту входило 1 місто, 2 містечка, 45 сільських громад і 15 управлінь фільварків.

На 1910 р. повіт поділявся адміністративно на 44 громади, земельно — на 36 кадастральних гмін та займав площу 1801 км². Населення повіту становило: на 1900 р.— 77 923 особи, на 1910 р. — 85 805 осіб (українці-грекокатолики — 86 %, євреї — 11 %).

ЗУНР

Повіт входив до Станіславської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром і головою повітової УНРади був обраний судовий радник Анатоль Лепкий, а делегатом до УНРади — Петро Шекерик-Доників (УРП; СРП). Наприкінці травня 1919 року, скориставшись наступом прибулого з Франції корпусу Галлера в ході польсько-української війни, румуни окупували територію повіту, однак через три місяці передали його полякам.

Польська окупація
Косівський повіт

пол. Powiat kosowski

Місто Косів
Найбільше місто Косів
Країна  Польська Республіка і  Австро-Угорщина
Регіон Станіславське воєводство
Гміни 42 (1867—1934), 10 (1934—1939)
Населення
 - повне 93 900 (1931)
 - густота 57
Площа
 - повна 1839 км²
Дата заснування 1867

Включений до складу Станіславського воєводства після утворення воєводства 3 грудня 1920 року на окупованих землях ЗУНР. До складу повіту входило 43 поселень (з них 2 міста, 40 сільських гмін та 1 обезлюдніле поселення) зі 17 153 житловими будинками. Загальна чисельність населення повіту складала 77 221 особа (за даними перепису населення 1921 року), з них 65 493 — греко-католики, 4 414 — римо-католики, 7 275 — юдеї, 39 — інших визнань.

Адміністративний поділ
Косівський повіт

1 квітня 1929 р. розпорядженням Ради Міністрів місто Косів було значно розширене за рахунок приєднання частин сіл Старий Косів і Вербовець[1].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 26 березня 1934 р. територія міста Косів розширена шляхом приєднання села Москалівка[2].

1 серпня 1934 р. було здійснено утворення об'єднаних сільських ґмін[3] шляхом об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни)
  1. містечко Косів — місто з 1934 р.
  2. м. Кути

Сільські ґміни

Кількість:

1920—1934 рр. — 42

1934—1939 рр. — 8

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Гринява Гринява, Полянкі, Ферескуля, Яблоніца 4
2 Ґміна Жаб'є Дземброня, Жаб'є 2
3 Ґміна Косув Стари Вєжбовєц (Вербовець), Косув Стари (Старий Косів), Смодна, Хомчин, Черганувка (Черганівка) 5
4 Ґміна Кути Старе Бялоберезка (Білоберізка), Кути Старе (Старі Кути), Ростокі (Розтоки), Рожен Мали (Малий Рожин), Рожен Вєлькі (Великий Рожин), Тудюв (Тюдів) 6
5 Ґміна Пістинь Брустури (Брустурів), Микєтиньце (Микитинці), Пістинь, Прокурава, Шешори 5
6 Ґміна Рожнюв Кобакі, Рожнюв (Рожнів), Рибно (Рибне), Слобудка (Слобідка) 4
7 Ґміна Соколувка Бабін, Город, Річка, Соколувка (Соколівка), Яворув (Яворів) 5
8 Ґміна Ясєнюв Ґурни Бервінкова (Барвінків), Долгополє, Голови, Красноіля, Кшиворувня (Криворівня), Перехрестне, Стебне (Стебні), Усцєрикі (Устерики), Хороцова (Хороцеве), Ясєнюв Ґурни (Верхній Ясенів) 10
ліквідовано Москалівка (до 26.03.1934)

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення

Українці-грекокатолики становили 83 % населення повіту (1907)[4].

У 1939 році в повіті проживало 98 490 мешканців (85 200 українців-грекокатоликів — 86,51 %, 2 010 українців-римокатоликів — 2,04 %, 2 680 поляків — 2,72 %, 8 125 євреїв — 8,25 % і 475 німців та інших національностей — 0,48 %)[5].

Радянський період

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Станіславської області[6].

В 1940 р. повіт ліквідовано і територію поділено на три райони:

Третій Райх

Під час німецької окупації у 1941-1944 рр. Косівський повіт був відновлений як адміністративна одиниця Крайсгауптманшафту Коломия — складової частини Дистрикту Галичина. Відновлений також був і поділ на гміни (волості).

Джерела
  • Adam J. Mielcarek, Podziały terytorialno-administracyjne II Rzeczypospolitej w zakresie administracji zespolonej, Warszawa 2008. (пол.)

Посилання

Примітки
  1. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 7 listopada 1928 r. o zmianie granic miasta Kosowa w powiecie kosowskim, województwie stanisławowskiem. (пол.)
  2. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 28 marca 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Kosowa w powiecie kosowskim, województwie stanisławowskiem. (пол.)
  3. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu kosowskiego w województwie stanisławowskiem na gminy wiejskie. Dz.U. 1934 nr 68 poz. 626(пол.)
  4. Українці. Частка у населенні повітів
  5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 40-41.
  6. Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.