Милорадович Петро Михайлович

Народився 1857 року.

На сцені — з 20 вересня 1887 року. Перших три зимових сезони служив в м. Гродно.

Два сезони працював в антрепризі Яковлєва, після чого перейшов до антрепризи М. Перлова (Прухникова).

Згодом працював в Білостоці, Мінську, Вільно.

Брав участь в поїздках по різних містах з антрепренерами Дальським і братами Адельгеймами.

Чотири роки гастролював з різними українськими трупами, відвідав майже всі гірничі заводи на Уралі, а також міста Перм, Єкатеринбург і Челябінськ.

Служив сезон в оперетці Антонової в Челябінську і в Ірбіті під час ярмарки.

Літнього сезону 1900 року працював в Катеринославі в народному театрі.

1 серпня 1901 року вступив до трупи Київського театру «Соловцов» на ролі коміків і резонерів.

В 1917—1918 роках разом з Максом Максіним (в майбутньому — відомий німецький кінопродюсер Макс Пфайффер) очолював «Великий театр мініатюр Максіна-Милорадовича», що працював у приміщенні Театру Бергоньє.[1][2][3]

1917 року в Театрі Бергоньє за підтримки Петра Михайловича відбулися виступи «Молодого театру Леся Курбаса».[4]

1918 року в Одесі разом з Максом Максіним очолював театр «Мініатюр» в колишньому театрі «Колізей» — театрі Василя Вронського.[5]

1918 року Петро Михайлович був уповноваженим дирекції Інтимного театру в Києві (Хрещатик, 43).

Згодом як актор виступав у Державному драматичному театрі ім. Т. Шевченка.[6]

Молодий театр Леся Курбаса. 1918 рік. П. М. Милорадович сидить в другому ряду — другий справа

Театр «Соловцов»

• 1902 — «Рюї Блаз» Віктора Гюго

Театр Бергоньє (дирекція Новікова)

• 1906 — «Медові дні», фарс в 3 діях[7]

Перший театр УРСР ім. Т. Шевченка

• 1920 — Ксьондз («Гайдамаки» за Т. Шевченком, реж. Лесь Курбас)[8]
• 1920 — Суддя («Ревізор» за М. Гоголем, реж. О. Загаров)[9]
• 1921 — Блек («Чорна Пантера і Білий Медвідь» В. Винниченка, реж. В. Василько)[10]

• Словарь сценическихъ деятелей. Вып. 16. Мер-Мюл // Журнал «Театръ и Искусство», 1904. — С. 2(рос.)