Мирослав Вотава

	Мирослав Вотава
Особисті дані
Народження	25 квітня 1956 (65 років)
	Прага, Чехословаччина
Зріст	180 см
Громадянство	Німеччина
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
1962–1968 ; 1968–1973 ; 1973–1974	«Дукла» Пр ; «Віттен-07» ; «Боруссія» Д
Професіональні клуби*
Національна збірна
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.

Мирослав Вотава (нім. Miroslav Votava; нар. 25 квітня 1956, Прага, Чехословаччина) — німецький футболіст, півзахисник. Чемпіон Європи 1980 року.

Спортивна кар'єра

З дванадцяти років займався у футбольній секції столичної «Дукли». У 1968 році, війська країн Варшавського договору придушили процес лібералізації у Чехословаччини і це стало поштовхом еміграції до Австралії, потім родина Мирослава Вотави переїхала до Німеччини. Футбольне навчання продовжував у командах «Віттен-07» і «Боруссія» (Дортмунд).

На професіональному рівні виступав німецькі клуби «Боруссія» (Дортмунд), «Вердер» (Бремен), «Ольденбург» і іспанський «Атлетіко» (Мадрид). Дванадцять сезонів грав у командах, які очолював Отто Рехагель. Найбільш вдалими були роки виступів за бременський клуб: на той час припадають перемога у Кубку володарів кубків, двох чемпіонатах, двох кубках і трьох суперкубках Німеччини. Входить до першої десятки гравців, які провели найбільшу кількість матчів у бундеслізі — 546[1].

Статистика клубних виступів:

Ліга чемпіонів УЄФА — 16 матчів («Вердер»).
Кубок володарів кубків УЄФА — 16 матчів, 1 гол («Вердер»).
Кубок УЄФА — 34 матчів («Атлетіко» — 4 м; «Вердер» — 30м).
Суперкубок УЄФА — 1 матч («Вердер»).
Кубок Інтертото — 3 матчі («Вердер»).
Перша бундесліга — 546 матчів, 43 голи («Боруссія» — 189, 25г; «Вердер» — 357 м, 18г).
Друга бундесліга — 83 матчів, 3 голи («Боруссія» — 68 м, 3г; «Ольденбург» — 15м).
Третя бундесліга — 13 матчів («Ольденбург»).
Кубок Німеччини — 61 матч, 2 голи («Боруссія» — 13 м; «Вердер» — 48 м, 2г).
Суперкубок Німеччини — 5 матчів («Вердер»).
Прімера — 96 матчів, 9 голів («Атлетіко»).
Кубок Іспанії — 1 матч («Атлетіко»).
Кубок іспанської ліги — 25 матчів («Атлетіко»).

У складі національної збірної дебютував 21 листопада 1979 року, у товариському матчі проти команди СРСР (наприкінці другого тайму замінив Манфреда Кальца). На чемпіонаті Європи 1980 року німці стали переможцями, а Мирослав Вотава відіграв один тайм проти збірної Греції (0:0). Того ж року провів ще дві гри — товариську з французами і відбіркову на чемпіонат світу проти Болгарії. Востаннє, у складі збірної Німеччини, зіграв 7 січня 1981 року. У Монтевідео його команда поступилася бразильцам на турнірі під назвою «Золотий кубок чемпіонів світу».

Досягнення

Чемпіон Європи (1): 1980
Володар Кубка володарів кубків (1): 1992
Чемпіон Німеччини (2): 1988, 1993
Віце-чемпіон Німеччини (2): 1986, 1995
Володар Кубка Іспанії (1): 1985
Володар Кубка Німеччини (2): 1991, 1994
Фіналіст Кубка Німеччини (2): 1989, 1990
Володар Суперкубка Німеччини (3): 1988, 1993, 1994

Примітки

Найбільше матчів у бундеслізі провели (після завершення сезону 2015/16):
1. Карл-Гайнц Кербель («Айнтрахт» Франкфурт) — 602
2. Манфред Кальц («Гамбург») — 581
3. Олівер Кан («Карлсруе», «Баварія») — 557
4. Клаус Фіхтель («Шальке-04», «Вердер») — 552
5. Мирослав Вотава («Боруссія» Дортмунд, «Вердер») — 546
6. Клаус Фішер («Мюнхен-1860», «Шальке-04», «Кельн», «Бохум») — 535
7. Айке Іммель («Боруссія» Дортмунд, «Штутгарт») — 534
8. Віллі Нойбергер («Боруссія» Дортмунд, «Вердер» «Вупперталер», «Айнтрахт» Франкфурт) — 520
9. Міхаель Ламек («Бохум») — 518
10. Улі Штайн («Армінія», «Гамбург», «Айнтрахт» Франкфурт) — 512

Посилання

Профіль (анг.). EU-Football.info. Процитовано 13 грудня 2016.
Профіль (анг.). National Football Teams. Процитовано 13 грудня 2016.
Профіль (нім.). Weltfussball.de. Процитовано 13 грудня 2016.
Профіль (рос.). «FootballFacts». Процитовано 13 грудня 2016.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Найбільше матчів у бундеслізі провели (після завершення сезону 2015/16):
Карл-Гайнц Кербель («Айнтрахт» Франкфурт) — 602

Манфред Кальц («Гамбург») — 581

Олівер Кан («Карлсруе», «Баварія») — 557

Клаус Фіхтель («Шальке-04», «Вердер») — 552

Мирослав Вотава («Боруссія» Дортмунд, «Вердер») — 546

Клаус Фішер («Мюнхен-1860», «Шальке-04», «Кельн», «Бохум») — 535

Айке Іммель («Боруссія» Дортмунд, «Штутгарт») — 534

Віллі Нойбергер («Боруссія» Дортмунд, «Вердер» «Вупперталер», «Айнтрахт» Франкфурт) — 520

Міхаель Ламек («Бохум») — 518

Улі Штайн («Армінія», «Гамбург», «Айнтрахт» Франкфурт) — 512

[2] Карл-Гайнц Кербель («Айнтрахт» Франкфурт) — 602

[3] Манфред Кальц («Гамбург») — 581

[4] Олівер Кан («Карлсруе», «Баварія») — 557

[5] Клаус Фіхтель («Шальке-04», «Вердер») — 552

[6] Мирослав Вотава («Боруссія» Дортмунд, «Вердер») — 546

[7] Клаус Фішер («Мюнхен-1860», «Шальке-04», «Кельн», «Бохум») — 535

[8] Айке Іммель («Боруссія» Дортмунд, «Штутгарт») — 534

[9] Віллі Нойбергер («Боруссія» Дортмунд, «Вердер» «Вупперталер», «Айнтрахт» Франкфурт) — 520

[10] Міхаель Ламек («Бохум») — 518

[11] Улі Штайн («Армінія», «Гамбург», «Айнтрахт» Франкфурт) — 512

[12] Карл-Гайнц Кербель («Айнтрахт» Франкфурт) — 602

[13] Манфред Кальц («Гамбург») — 581

[14] Олівер Кан («Карлсруе», «Баварія») — 557

[15] Клаус Фіхтель («Шальке-04», «Вердер») — 552

[16] Мирослав Вотава («Боруссія» Дортмунд, «Вердер») — 546

[17] Клаус Фішер («Мюнхен-1860», «Шальке-04», «Кельн», «Бохум») — 535

[18] Айке Іммель («Боруссія» Дортмунд, «Штутгарт») — 534

[19] Віллі Нойбергер («Боруссія» Дортмунд, «Вердер» «Вупперталер», «Айнтрахт» Франкфурт) — 520

[20] Міхаель Ламек («Бохум») — 518

[21] Улі Штайн («Армінія», «Гамбург», «Айнтрахт» Франкфурт) — 512