Митьково-Качкарі
Митько́ве-Качкарі́ — село Новоазовського району Донецької області України. Митькове-Качкарі підпорядковане Безіменській сільській раді. Відстань до райцентру становить близько 14 км і проходить автошляхом місцевого значення.
село Митьково-Качкарі | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Донецька область |
Район/міськрада | Кальміуський район |
Громада | Новоазовська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA14100070200020918 |
Облікова картка | Митьково-Качкарі |
Основні дані | |
Населення | 419 |
Поштовий індекс | 87661 |
Телефонний код | +380 6296 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 47°10′19″ пн. ш. 37°57′14″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
55 м |
Відстань до обласного центру |
123 км |
Відстань до районного центру |
14,1 км |
Найближча залізнична станція | Сартана |
Відстань до залізничної станції |
37,4 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 87660, Донецька область, Новоазовський район, с. Безіменне, вул. Радянська, 45 |
Сільський голова | Жук Сергій Іванович |
Карта | |
Митьково-Качкарі | |
Митьково-Качкарі | |
Мапа | |
Унаслідок російської військової агресії із серпня 2014 р. Качкарське перебуває на тимчасово окупованій території.
Історія
Село знаходиться на землях так званого Дикого Поля, тобто тої частини україно-руських козацьких степів, які тривалий час були заселені вільним кочовим і напівкочовим населенням (відомих у різних джерелах як скіфи, половці, татари, козаки та ін.), яке відмовлялось підкорятись жодній владі, крім тої, яка обрана самостійно.
Назва села походить від імені козака Митька, тобто Дмитрія, який отримав в цих місцях невеликий шмат землі під хутір, на якому знаходились качкари, тобто пасовища, разом з джерелами води. Тому первісне поселення отримало назву Митькові Качкари, яка з часом була переінакшена як Митьково-Качкари. За радянської влади, у документах була допущена помилка і село стало називатись Митьково-Качкарі.
Основну частину населення у селі до розпаду Російської імперії складали селянські родини українського і степового південноросійського (донського) козацького походження.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 420 осіб, з яких 202 чоловіки та 218 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 418 осіб.[2]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 90,45 % |
російська | 9,55 % |
Господарство
За радянської влади в селі існував колгосп «Дружба народів», серед напрямків діяльності якого були: тваринництво, рослинництво, зернові, садівництво і виноградарство. На початку XXI ст. відокремився агроцех № 5 Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча (зернові, тваринництво), з 2011 року агроцех переданий у холдинг «Харвіст» (група СКМ Ріната Ахметова). Головний напрямок діяльності — зернові. В нинішній час закрита ферма великої рогатої худоби. Трудова зайнятість населення — сезонна. Головне джерело існування — виробництво домашніх господарств.
Торгівля представлена приватним магазином і їдальнею. В останній час зріс відтік молоді на заробітки і постійне місце проживання у міста. Село вимирає.
Культура, освіта і медицина
У 1920-30 рр. під час колективізації після організації колгоспу було відкрито клуб. В 1970-х роках було побудована нова будівля Палацу культури з кінозалом на 200 місць, бібліотекою і приміщенням для дозвілля.
Школа-семирічка (восьмирічка) теж була відкрита за часів радянської влади. Під час Німецько-радянської війни будівля школи була спалена нацистами, а потім після війни знову відбудована. В 2000—2011 роках будівля школи була заново відремонтована Маріупольським металургійним комбінатом ім. Ілліча. Шкільна котельня заново газифікована. В нинішній час це школа 1-2 ступені, яка знаходиться під загрозою закриття, як малокомплектна.
У 1960-80-тих рр. XX століття в селі працював колгоспний дитсадок, який після розпаду СРСР був закритий.
При радянській владі в селі працював фельдшерський пункт. Нова будівля фельдшерського пункту, будівництво якої почалося в 1980х роках залишилась недобудованою Нині медичну фельдшерську допомогу жителям села надає медсестра школи.
Транспортне сполучення
У 2012 році перервано існуюче з 1968 року постійне пряме автобусне сполучення з райцентрами Новоазовськ і Маріуполь по автодорозі E58 (Ростов-на-Дону — Одеса). З великими труднощами відбувається автобусне сполучення села автодорогою Т 0519 (Маріуполь — Тельманове (в зимовий час працює нерегулярно).
Примітки
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Донецька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Донецька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.