Митьково-Качкарі

Митько́ве-Качкарі́ — село Новоазовського району Донецької області України. Митькове-Качкарі підпорядковане Безіменській сільській раді. Відстань до райцентру становить близько 14 км і проходить автошляхом місцевого значення.

село Митьково-Качкарі
Країна  Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Кальміуський район
Громада Новоазовська міська громада
Код КАТОТТГ UA14100070200020918
Облікова картка Митьково-Качкарі 
Основні дані
Населення 419
Поштовий індекс 87661
Телефонний код +380 6296
Географічні дані
Географічні координати 47°10′19″ пн. ш. 37°57′14″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 55 м
Відстань до
обласного центру		 123 км
Відстань до
районного центру		 14,1 км
Найближча залізнична станція Сартана
Відстань до
залізничної станції		 37,4 км
Місцева влада
Адреса ради 87660, Донецька область, Новоазовський район, с. Безіменне, вул. Радянська, 45
Сільський голова Жук Сергій Іванович
Карта
Митьково-Качкарі
Митьково-Качкарі
Мапа

Унаслідок російської військової агресії із серпня 2014 р. Качкарське перебуває на тимчасово окупованій території.

Історія

Село знаходиться на землях так званого Дикого Поля, тобто тої частини україно-руських козацьких степів, які тривалий час були заселені вільним кочовим і напівкочовим населенням (відомих у різних джерелах як скіфи, половці, татари, козаки та ін.), яке відмовлялось підкорятись жодній владі, крім тої, яка обрана самостійно.

Назва села походить від імені козака Митька, тобто Дмитрія, який отримав в цих місцях невеликий шмат землі під хутір, на якому знаходились качкари, тобто пасовища, разом з джерелами води. Тому первісне поселення отримало назву Митькові Качкари, яка з часом була переінакшена як Митьково-Качкари. За радянської влади, у документах була допущена помилка і село стало називатись Митьково-Качкарі.

Основну частину населення у селі до розпаду Російської імперії складали селянські родини українського і степового південноросійського (донського) козацького походження.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 420 осіб, з яких 202 чоловіки та 218 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 418 осіб.[2]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

МоваВідсоток
українська 90,45 %
російська 9,55 %

Господарство

За радянської влади в селі існував колгосп «Дружба народів», серед напрямків діяльності якого були: тваринництво, рослинництво, зернові, садівництво і виноградарство. На початку XXI ст. відокремився агроцех № 5 Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча (зернові, тваринництво), з 2011 року агроцех переданий у холдинг «Харвіст» (група СКМ Ріната Ахметова). Головний напрямок діяльності — зернові. В нинішній час закрита ферма великої рогатої худоби. Трудова зайнятість населення — сезонна. Головне джерело існування — виробництво домашніх господарств.

Торгівля представлена приватним магазином і їдальнею. В останній час зріс відтік молоді на заробітки і постійне місце проживання у міста. Село вимирає.

Культура, освіта і медицина

У 1920-30 рр. під час колективізації після організації колгоспу було відкрито клуб. В 1970-х роках було побудована нова будівля Палацу культури з кінозалом на 200 місць, бібліотекою і приміщенням для дозвілля.

Школа-семирічка (восьмирічка) теж була відкрита за часів радянської влади. Під час Німецько-радянської війни будівля школи була спалена нацистами, а потім після війни знову відбудована. В 2000—2011 роках будівля школи була заново відремонтована Маріупольським металургійним комбінатом ім. Ілліча. Шкільна котельня заново газифікована. В нинішній час це школа 1-2 ступені, яка знаходиться під загрозою закриття, як малокомплектна.

У 1960-80-тих рр. XX століття в селі працював колгоспний дитсадок, який після розпаду СРСР був закритий.

При радянській владі в селі працював фельдшерський пункт. Нова будівля фельдшерського пункту, будівництво якої почалося в 1980х роках залишилась недобудованою Нині медичну фельдшерську допомогу жителям села надає медсестра школи.

Транспортне сполучення

У 2012 році перервано існуюче з 1968 року постійне пряме автобусне сполучення з райцентрами Новоазовськ і Маріуполь по автодорозі E58 (Ростов-на-Дону — Одеса). З великими труднощами відбувається автобусне сполучення села автодорогою Т 0519 (Маріуполь — Тельманове (в зимовий час працює нерегулярно).

Примітки
  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Донецька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Донецька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.