Михайлина Любомир Павлович

Народився 17 червня 1953 року в Чернівцях, батько — відомий український історик Павло Васильович Михайлина[2].

У 1975 році закінчив Чернівецький державний університет за спеціальністю «історія»[1]. У 1975—2003 роках активно брав участь в археологічних експедиціях, найбільші з них — розкопки городища IX—X століть у селі Ревне Кіцманського району, поселення Кодин під Чернівцями, села Рашків Хотинського району. Є автором численних наукових праць з археології[2].

У 1984 році отримав ступінь кандидата історичних наук.

У 2008 році, захистивши дисертацію на тему «Слов'яни VIII—X ст. між Дніпром і Карпатами (райковецька культура)», отримав ступінь доктора історичних наук.

Працював старшим науковим співробітником відділу археології ранніх слов'ян, завідувачем Польового комітету Інституту археології НАН України, керівником служби Міністра та директором Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення діяльності Міністра у Міністерстві праці та соціальної політики України, начальником відділу науки і вищої школи Чернівецької обласної державної адміністрації, доцентом кафедри етнології античної і середньовічної історії Чернівецького державного університету. У 2010—2012 роках обіймав посаду директора Державного історико-архітектурного заповідника «Хотинська фортеця»[1]. У вересні 2012 року призначений генеральним директором Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» й Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2007)[1].

• Михайлина Л., Пивоваров С. Нариси з історії Хотинської фортеці: факти, легенди, гіпотези // Держ. іст.-архітектур. заповідник «Хотинська фортеця», 2011. – 128 с.