Інститут археології НАН України
Інститу́т археоло́гії Націона́льної акаде́мії нау́к Украї́ни — провідна наукова археологічна установа в структурі Національної академії наук України, що здійснює науково-дослідницьку діяльність у галузі вивчення археології та давньої історії України. Входить до Відділення історії, філософії та права НАН України.
| Інститут археології НАН України | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 Відділення Інституту археології НАН України на вул. Героїв Сталінграда у Києві | ||||||
| Відділення Інституту археології НАН України на вул. Героїв Сталінграда у Києві | ||||||
| Засновано | 1919 | |||||
| Приналежність | НАН України | |||||
| Ключові особи | Директор — Член-кореспондент НАН України Чабай Віктор Петрович | |||||
| Адреса |
Україна, 04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 12 | |||||
| Вебсторінка | www.iananu.org.ua | |||||
| ||||||
Історія Інституту
Початок створення інституту закладено в листопаді 1918 р. При новозаснованій Українській академії наук (УАН) організовано кафедру «Археології Вкраїни та її помічних наук», і при ній пропонувалося створити Археологічну комісію, що мала займатися питанням розкопок на території Української держави. При першому — історично-філологічному відділі — статутом була передбачена посада одного дійсного члена Академії. В травні 1919 р. на цю посаду обрано Миколу Федотовича Біляшівського. Восени 1919 року при Академії наук України була створена Комісія з укладання археологічної карти України. У 1921 році її було перетворено на Археологічну комісію УАН.
6 лютого 1922 року установа перейменована на Археологічний комітет при історико-філологічному відділенні ВУАН, на базі якого у 1924 році створено Всеукраїнський археологічний комітет (ВУАК). 1934 року на базі ВУАК було створено Інститут історії матеріальної культури АН УСРР, який 1938 року одержав назву Інституту археології АН України.
Сучасну назву установа носить від 1 травня 2001 року.
Відомі особи
За час існування Інституту його очолювали і в ньому працювали відомі вчені:
- Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна — директор від 1941 року;
- академік АН України Петро Єфіменко;
- члени-кореспонденти АН України Лазар Славін, Сергій Бібіков, Федір Шевченко, Іван Артеменко, Гліб Івакін, Сергій Крижицький, Володимир Баран;
- доктори наук Михайло Рудинський, Віктор Петров, В. М. Даниленко, Олексій Тереножкін, В. Й. Довженок, Михайло Брайчевський та інші.
Сучасні наукові дослідження здійснюються відомими в країні і за її межами науковими школами, які очолюють:
- академік НАН України Петро Толочко (очолював інститут з 1987 по 2016 рік, зараз на посаді почесного директора),
- члени-кореспонденти НАН України Олександр Моця, Віктор Чабай.
Діяльність
Завданням Інституту є всебічне вивчення археологічних пам'яток України та висвітлення стародавньої та середньовічної історії і культури України. Серед основних завдань Інституту — організація і проведення охоронних археологічних досліджень у зонах новобудов.
Наукові відкриття, здійснені співробітниками Інституту, дозволили ґрунтовно висвітлити історію, матеріальну та духовну культуру населення України з найдавніших часів до пізнього середньовіччя. Досліджено тисячі пам'яток, виявлено величезну кількість знахідок, які склали основу колекцій Музею історичних коштовностей, Музею історії Києва, численних обласних історичних та краєзнавчих музеїв.
Серед наукових досягнень:
- відтворення на основі вивчення палеолітичних, мезолітичних і неолітичних пам'яток процесу культурно-господарчого розвитку первісного населення України;
- висвітлення культур доби енеоліту (особливо блискучих пам'яток трипільської та ямної культури) та бронзової доби;
- видатні розкопки курганів скіфського (Чортомлик, Товста та Гайманова Могили, Огуз) та сарматського часів;
- дослідження античних полісів (Ольвія, Херсонес, Тіра);
- дослідження проблем етногенезу та розвитку східних слов'ян, розкриття закономірностей зародження та історичного розвитку Київської Русі.
Особливе місце займають дослідження Києва, роботи, пов'язані з відновленням видатних пам'яток архітектури.
Структура Інституту
Окрім директора інституту, існує посада почесного директора, нині її займає академік НАН України
Петро Петрович Толочко
Наукова проблематика групується навколо кількох фундаментальних напрямів, на основі яких сформована структура Інституту. В Інституті працюють відділи:
- кам'яної доби
- енеоліту — бронзової доби
- скіфо-сарматської археології
- античної археології
- археології ранніх слов'ян та регіональних польових досліджень
- давньоруської і середньовічної археології
- археології Києва
- археології Північно-Західного Причорномор'я
- польових досліджень та виставок
- Археологічний музей
Окремі науково-допоміжні підрозділи Інституту: наукова бібліотека, архів, фонди, редакційно-видавнича група та служба інформації. У складі Інституту працюють Кримський філіал та Заповідник «Ольвія»[1].
Колектив Інституту налічує 200 осіб, з них 120 наукових співробітників, у тому числі 1 академік НАН України, 4 члени-кореспонденти НАН України, 22 доктора наук і 83 кандидати наук, це становить понад 70 відсотків археологів найвищої кваліфікації України.
Видання
Цикли праць Інституту з археології та давньої історії України чотири рази були відзначені Державними преміями України в галузі науки та техніки.
Інститут археології видає наукові журнали:
журнал «Археологія», який виходить чотири рази на рік.
журнал «Кам'яна Доба»
систематично видається серія «Археологія і давня історія України»
Збірки наукових праць «Археологічні дослідження в Україні» та «Oium»
Адреса
Інститут археології розташований у Києві за адресою: просп. Героїв Сталінграда, 12.
Примітки
- Україна наукова. Національна Академія Наук України, 2008. Архів оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 23 червня 2011.
Джерела та література
- П. П. Толочко. Інститут археології НАН України // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 481. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- О. Г. Корвін-Піотровський. Археології Інститут // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.