Михайло Гагін

Михайло Гагін — київський зем'янин на рубежі XV–XVI століть, перший намісник (державця) мозирський (fl.1482—1504)[1].

Дружина — племінниця князя Романа Яголдаєвича[2].

Уперше згадується в пожалуванні великого князя Казимира Ягеллончика орієнтовно 1480-их рр., коли йому, хибно названому в тексті метрики Сасіним, дали 3 вози солі з мита луцького, 30 бочок жита в Мозирі, 14 кіп грошей з «недополнків» (недоїмків данини) й челядина зі Звягеля в Івашки Єльця[3].

19 березня 1497 Олександр Ягеллончик надав 4-ом київським боярам, зокрема М. Гагіну, привілей на низку маєтків в київському та путивльському повітах, котрі складали колишню Яголдаєвщину. Щоправда, вже 1500 р. помістя були захоплені Москвою, деякі сплюндровані татарами. Їх монарх відшкодував земельними «данинами» в Жолудськім повіті, які мали залишатись у власності Гагіна до «очищення» вотчини від неприятеля. Йдеться про села Можейково (1502) і Бікушки (1506)[2].

Гагін, однак, вірною службою не відзначивсь, 1508 року взяв участь у повстанні братів Глинських, а згодом разом з ними емігрував до Великого князівства Московського. Його садиби на Жолудщині дістались Льву Тишкевичу. Чи забрав він з собою дружину чи ні, — невідомо[2], однак у Росії рід мав продовження: відомі Михайлові сини Гаврило й Василь і внук від останнього Юшко, що служили «литвою дворовою» по Медині[4].