Челядь

Че́лядь[1] (збірне, однина — челя́дник, челяди́нець)[2][3] — у давній Русі залежне населення — особи, що втратили своє господарство і працювали на феодала. Їх продавали, дарували, передавали у спадщину. До челяді належали закупи, смерди, холопи тощо. До 9 ст. термін вживався для означення рабів у стані патріархального рабства; у 9-10 ст. — щодо рабів, які стали об'єктами купівлі-продажу. Згодом (з 11 ст.) — збірна назва населення феодальної вотчини, яке перебувало в різних формах залежності від землевласника (холопи, закупи, смерди тощо).

За козацьких часів і пізніше челяддю називали слуг та інших постійних членів господарства. Кріпаків-челядників зазвичай звали дворовими людьми.

Етимологія

Слово челядь походить від прасл. *čel'adь, де утворене від кореня *čelь (присутнього також у *čelověkъ та *čelo і спорідненого з коліно, покоління) та збірного суфікса -jadь. Менш обґрунтована версія виводить йго від *l'udъ і підсилювального префікса *če-[4].

Інші значення

Челядь — застаріле позначення молоді: «А на нашій та вулиці Насипано жита, От як вийде челядь гулять. — Так як перемита» (народна пісня)[1]
Челядь (однина — «челяди́на») — діалектне позначення жіночої статі, дівчат, жінок: «Вівчарі скидали з себе одежу та трусили над ними воші або, зібравшись докупи, зголоднілі за літо без „челядини“, вели безконечні масні розмови» (М. М. Коцюбинський), «Скоріше, Христе, одягайся; уже наша челядь у зборі!» (Панас Мирний). У цьому значенні також вживався вираз «біла челядь»: «Поли турки воювали, білу челядь забирали»[1][5]
Челядь — весільні гості молодої[1]

Див. також

Примітки

Челядь // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Челядник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Челядинець // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
Челядина // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Література

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.

Посилання

Челядь // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
Челядь // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2045. — 1000 екз.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[СУМ-1] Челядь // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

[2] Челядник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

[3] Челядинець // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

[4] Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.

[5] Челядина // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.