Михалко Скаліцкі

Михалко Скаліцкі (Михайло Ярославович Скаліцкі[1]; нар. 4 червня 1959, с. Озеро, Рівненська обл.) — український письменник, перекладач, критик родом з Рівненського Полісся, живе в Миколаєві. Автор критичних статей, літературознавчого есею «Феномен детектива», новел, віршів, повісті «Амінь», які друкувалися в українських літературних журналах («Сучасність», «Кур'єр Кривбасу», «Дзвін», «Критика» тощо). Новели і повість згодом увійшли до збірки «Музічка» (2007).

Михалко Скаліцкі
Народився 4 червня 1959(1959-06-04) (62 роки)
с. Озеро, Рівненська обл.
Громадянство  Україна
Національність українець
Діяльність письменник
Мова творів українська

Організатор літературного процесу, засновник і головний редактор миколаївського літературного журналу «Літера Н» (видавався 2004—2012).

Михалко Скаліцкі відзначений у «Малій українській енциклопедії актуальної літератури» (1998) від Володимира Єшкілєва і Юрія Андруховича.[2]

Член Асоціації українських письменників.

Художній стиль і внесок

На думку письменника і перекладача Леоніда Кононовича, саме Михалко Скаліцкі (разом з Олександром Вільчинським) ввів в обіг сучасної української літератури і утвердив «коротку містку фразу, органічно пов'язану з цілою ритмічною структурою тексту».[3] Кононович підсумовує це як цивілізаційно-культурний злам: «треба думати, епоха безформної кучерявої прози, притаманної соц-совмистецтву („укирсучлітратурі“)… нарешті проходить, — прозовий твір нині буде мислитись як єдність, котра організованістю дорівнює поетичному тексту».

Соліст козак-рок гурту Гайдамаки, Олександр Ярмола рекомендує твори Михалка Скаліцкого, як такі, що варто прочитати з сучасної української літератури.[4]

Журнал «Літера Н»

Літературний журнал «Літера Н» заснували Михалко Скаліцкі і Євген Проворний, перший випуск вийшов друком 2004 року.

Журнал виходив що два місяці, містив художні, публіцистичні й критичні тексти українською та російською мовами. Засновники позиціонували видання як «журнал поезії».

Журнал був неприбутковий, некомерційний, неґрантовий, недержавний і неполітичний, видавався власним коштом редакторів і на пожертви друзів журналу. Суми пожертв публікувалися.

Ми заснували наш журнал [...] з метою створити місце зустрічі поета (строго кажучи, поезії) і читача. Ми вважаємо, що Поезія – це Правда..."

— З відкритого листа редакції журналу[5]

Педагогічна діяльність

Разом з редактурою Михалко Скаліцкі давав вільні уроки поетичної майстерності авторам-початківцям[6]. Миколаївський поет і політик Тарас Кремінь у співавторстві з Миколою Дроботом навіть називає Михалка «духовним лідером» журналу.[7]

Михалко продовжив давати уроки поетичної майстерності й потому як журнал перестав випускатися.

Серед учнів Михалка Скаліцкого — Олег Дорош[8][9], Сергій Зубець, Артем Бебик[10][9], Іра «Пам'ятай» Павленко[11][12][9], Артем Куцолабський та інші миколаївські літератори.

Критика

Львівський поет Віктор Неборак хвалить повість "Амінь" як чудову, але звинувачує у надмірній депресивності.[13]

Миколаївський автор Михалко Скаліцкі написав чудову повість "Амінь" — про бомжа, що нібито є сином маршала Тухачевського. Він вештається від Одеси до Києва, потім його закидає до Харкова. Урешті-решт він помирає. Якщо писав би американець, усе закінчилося б не смертю, а успіхом. Герой виграв би якусь лотерею, став багатим. А наш письменник має закатрупити свого героя. Така специфіка нашої депресивної літератури.

Примітки
  1. Центральна бібліотека імені М. Л. Кропивницького
  2. Плерома - Глосарій - П-С. www.ji.lviv.ua. Процитовано 2 жовтня 2019.
  3. Кононович, Леонід (1994). Убити генерала, або окреслений кінець революції // Слово і час. №7 (укр.). с. 82–83.
  4. Кузнецовська бібліотека. www.kuzneclib.in.ua (укр.). Процитовано 2 жовтня 2019.
  5. Между журналом поэзии «Літера Н.» и руководством библиотеки им. Кропивницкого вспыхнул конфликт. Novosti-N (укр.). 6 жовтня 2008. Процитовано 3 жовтня 2019.
  6. В Миколаєві пройшов традиційний поетичний слем. СВІДОК.info (укр.). 14 листопада 2016. Процитовано 3 жовтня 2019.
  7. Кремінь Т.Д., Дробот М.Ю. (2009). Концептуальні особливості сучасної української лірики (на матеріалі творчості миколаївських авторів). http://lib.chmnu.edu.ua (укр.). Видання Чорноморського національного університету імені Петра Могили.
  8. «Світло у темряві світить». Зустріч з поетом у миколаївській бібліотеці. Миколаївська Правда (укр.). 29 квітня 2018. Процитовано 3 жовтня 2019.
  9. Куцолабский, Артем. Троица николаевских поэтов устроила уютное литературное кафе «zнаки@mu_ko». nikvesti.com. Процитовано 4 жовтня 2019.
  10. Поет Артем Бебик з Миколаєва розповідає свою історію переходу на українську. uamodna.com (укр.). Процитовано 3 жовтня 2019.
  11. Виїхати не можна залишитися: як живеться україномовним у Миколаєві. Eastbook.eu (укр.). 1 грудня 2016. Процитовано 3 жовтня 2019.
  12. Іра Пам`ятай: «Поезія – моя пристрасть». narodua.com (укр.). Процитовано 3 жовтня 2019.
  13. Gazeta.ua (28 квітня 2008). "Книжки в нас читають переважно самі письменники". Gazeta.ua (укр.). Процитовано 3 жовтня 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.