Мишковичі (Тернопільський район)

Мишкови́чі — село Великоберезовицької селищної громади Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на автошляху Брест-Чернівці Т 2020 на лівому березі річки Серет, в центрі району. З півночі і півдня до села прилягають мішані ліси. Ґрунти чорноземні, родючі. Село багате на сірий камінь, пісок, глину.

село Мишковичі
Вигляд на село з боку Великої Луки
Вигляд на село з боку Великої Луки
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Рада Мишковицька сільська рада
Основні дані
Засноване 1564
Населення 2 071
Територія 2.900 км²
Густота населення 714.14 осіб/км²
Поштовий індекс 47732
Телефонний код +380 352
Географічні дані
Географічні координати 49°26′47″ пн. ш. 25°36′27″ сх. д.
Водойми річка Серет
Найближча залізнична станція Березовиця-Острів
Місцева влада
Адреса ради с. Мишковичі, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47732
Карта
Мишковичі
Мишковичі
Мапа

 Мишковичі у Вікісховищі

Граничить на сході з селами Застінкою, Баворовом, Прошовою; на півдні — з Миролюбівкою, на заході — з Настасовим, Лукою Великою, на півночі — з В.Березовицею, Островом. Назва села Мишковичі не змінювалася.

Населення — 2111 особа (2014).

Історія
Вигляд Мишковичів з півдня. Зліва біля дороги — спиртзавод

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки культур кулястих амфор, Ноа, голіградської, західноподільської групи скіфського часу, черняхівської, Лука-Райковецька, давньоруської культур.

Перша писемна згадка — 1564 рік.

Згадується 18 грудня 1447 року в книгах галицького суду[1]. Документи, які стосуються історії села Мишковичі виявлені у фондах Йосифінської (1787-17 88рр.) і Францисканської (1819—1820) метрик — перших поземельних кадастрів Галичини, названих так на честь австрійських імператорів, у час правління яких складалися ці метрики.

Є припущення, що село виникло раніше, приблизно в XIII ст. В південній частині села, де починається ліс, колись стояла церква, сліди кладовища залишилися по нинішній час.

У 1742—1746 рр. греко-католицький парох с. Мишковичі Іван Пашковський уклав рукописний пісенник — антологію духовної та світської лірики. Окрім добре відомих пісень до свого збірника священник включив і власні твори: «Поки ж думати, Боже, дай знати», «Мусиш ти ся признати», «Тяжка річ любити», «О, як тяжко, хто кохає» та інші.[2] Відомий український літературознавець Олекса Мишанич охарактеризував збірник із Мишковичів таким чином:

У «піснях світських» І. Пашковського вдало поєднується книжний елемент з народнопоетичним, релігійний, моралізаційний тон уживається з тверезим народним поглядом на кохання як на земне щастя, парування рівного з рівним.[2]

Станом на 1819—1820 роки у власності громади села Мишковичі було орної землі 2199 морги 1444 квадрантних сажнів вартістю 6966 зол.рин. і 5/11 крейцер австрійської валюти; сіножатей 227 морги 1481 квадратних сажнів вартістю 4323 зол. рин і 4/44 крейцери австрійської валюти, з яких збирали 1827 центнерів сіна; лісу-379 морги 1626 квандратних сажнів вартістю 348 зол. рин і 48 крейцер австрійської валюти.

У 1889 році заснований хутір Кринички, 5 км від села. На даний час проживає 1 родина.

На початку XIX століття село належало графу Баворовському. Сім'я отримала село як у подарунок від поміщика Забельського. Він став хресним батьком сина Баворовського. Останній поміщик Віктор Баворовський 1892 р. покінчив життя самогубством. Передав свої землі в державний фонд. Після того землями користувався граф Мішковіцький. На першу половину XIX століття піддані села Мишковичі відбували панщину.

Територія сучасної дільничної лікарні — це колишній маєток пані Марії Зелінської (1898 р.). Вона заклала чудовий Англійський парк. Їй з Англії привезли чудові саджанці різних порід.

Документи, які стосуються історії церкви, виявлені у фондах Галицького намісництва і Галицької фінансової прокуратури. Станом на 1805 р. у с. Мишковичі була церква під назвою Покрови Пресвятої Богородиці, збудована з тесаного дерева, під гонтовим дахом. Будинок священника поставлений за пруським методом вартістю 100 зол. рин. На правій стороні піч цеглова з каміном мурованим, зліва — пекарня з піччю. Будинок накритий солом'яним дахом, старий. Була стайня для коней, на стовпах дерев'яних вартістю 15 зол. рин. Стайня для худоби також стара, поліплена глиною, під дахом солом'яним.

Станом на 1924 р. у селі Мишковичі була двокласова загальна народна школа з польською мовою викладання.

У 1922 році діяло товариство «Просвіта».

11 листопада 1931 року головна управа товариства «Рідна школа» у місті Тернополі дала дозвіл на відділення товариства у селі Мишковичі. Кількість членів — становила 72 чоловік.

В червні 1910 року в селі було засновано товариство «Сільський господар».

Село Мишковичі визволене від фашистів 23 березня 1944 року.

У 1941 році на території села створено колгосп імені Тимошенка. В ньому нараховувалось 46 родин. У 1964 році колгосп змінив назву на «Заповіт Леніна». У селі Мишковичі є спиртзавод, заснований у 1892 р. Це була гуральня, яка належала адвокату і поміщику Осировському. У 1914—1939 рр. — пану Зелінському. Працювало 7 чоловік. На даний час працює 180 чоловік. У 1971 році побудовано комбікормовий завод.

У 1996 р. освячено місце, закопано хрест, де мала будуватися греко-католицька церква. ЇЇ будівництво закінчено 18 жовтня 2003 р.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1993 особи, з яких 917 чоловіків та 1076 жінок[3].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2066 осіб[4].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

МоваВідсоток
українська 99,76 %
російська 0,14 %
болгарська 0,05 %

Пам'ятки
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1817, мурована)

Є церкви Покрови Пресвятої Богородиці (1817, мурована) і нова (2003, мур.).

Споруджений пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1975), насипано символічну могилу УСС (1992), встановлено пам'ятні хрести на честь передачі землі в приватну власність та 2000-ліття Різдва Христового (2001).

Поблизу села в лісовому урочищі «Мишковицька дача» Микулинецького лісництва у кварталі 25 виділі 7 зростають 8 дерев дуба звичайного, що оголошені ботанічною пам'яткою природи місцевого значення.

Соціальна сфера та економіка

Працюють НВК «Мишковицька ЗОШ 1-3 ступенів» ДНЗ[6], дитячий садок, Будинок культури, бібліотека, дільнична лікарня, спиртозавод[7], комбікормовий завод, меблевий цех, фермерське господарство, розвинене садівництво.

Діти із села беруть участь у ансамблі «Диво-струни».

Відомі люди

Народилися

Проживали
  • громадський діяч, депутат Народних Зборів Західної України М. Іванюта,
  • пастирював І. Пашковський,
  • У 1938—1940 роках душпастирював Йосиф Бучинський (1891—1941) — греко-католицький священник, жертва радянських репресій, слуга Божий.

Примітки
  1. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.167, № 1903 (лат.)
  2. Мишанич, Олекса (1996). Крізь віки. Літературно-критичні та історіографічні статті й дослідження (Українська). Київ: Обереги. с. 98. ISBN 966-513-005-6.
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. НВК МИШКОВИЦЬКА ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ ДНЗ
  7. МИШКОВИЦЬКИЙ СПИРТЗАВОД, ДП

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.