Мовчан Павло Михайлович

Народився 15 липня 1939 (с. Велика Вільшанка, Васильківський район Київської області); українець; батько Михайло Устимович (1902—†1977) і мати Пелагея Лазарівна (1905—†1987) — колгоспники; дружина Голота Любов Василівна (1949) — літератор, журналіст; син Богдан (1966) — перекладач; дочка Павлина (1987).

Освіта: Літературний інститут ім. М. Горького (м. Москва, 1965), журналіст; Вищі сценарно-режисерські курси при Держкіні СРСР (1969—1971).

1958—1960 — студент Київського університету ім. Т. Шевченка. 1960—1965 — студент Літературного інституту ім. Горького. 1966 — виконувач обов'язків завідувача відділу редакції журналу «Дніпро». З 1966 — різнороб, експедитор, моряк риболовецького сейнера. З 1967 — навчання на 2-річних сценарно-режисерських курсах при Держкіні СРСР. З 1969 — літпрацівник, сценарист кіностудії ім. Довженка. З 1971 — різнороб, літпрацівник, журналіст, безробітний. З 1988 — секретар правління Спілки письменників України і Київської організації Спілки письменників України.

Народний депутат України 12(1) скликання з березня 1990 (2-й тур) до квітня 1994, Березняківський виборчий округ № 2, м. Київ. Входив до Народної Ради. Ініціатор створення Громадського об'єднання допомоги Литовській Республіці. На час виборів секретар правління Київської організації Спілки письменників України. 1-й тур: з'явка 73.6 %, за 44.4 %. 2-й тур: з'явка 69.2 %, за 51.8 %. 8 суперників. Голова підкомісії з питань гласності Комісії з питань Чорнобильської катастрофи.

Народний депутат України 2-го скликання з березня 1994 (1-й тур) до квітня 1998, Коломийський виборчий округ № 198, Івано-Франківська область, висунутий трудовим колективом. 1-й тур: з'явка 84.2 %, за 57.91 %. 12 суперників. Голова підкомітету з міжпарламентських зв'язків Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД. Член фракції НРУ (до жовтня 1996 — член групи «Державність»).

Народний депутат України 3-го скликання березень 1998-квітень 2002, виборчий округ № 152, Рівненська область. З'явка 72.0 %, за 17.9 %, 20 суперників. Березень 1998 — кандидат в народні депутати України від НРУ, № 16 в списку. Член Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД (липень 1998-лютий 2000). Член фракції НРУ (з травня 1998; з квітня 2000 — фракція УНР); перший заступник голови Комітету у закордонних справах (з лютого 2000).

Народний депутат України 4-го скликання квітень 2002-квітень 2006 від блоку В.Ющенка «Наша Україна», № 58 в списку (член РУХу-УНР). Член фракції «Наша Україна» (травень 2002-березень 2005), член фракції УНП (березень 2005-квітень 2006), перший заступник голови Комітету з питань культури і духовності (червень 2002-квітень 2006).

Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від Українського народного блоку Костенка і Плюща, № 16 в списку[6].

Народний депутат України 6-го скликання листопад 2007-грудень 2012 від Блоку Ю.Тимошенко, № 131 в списку. На час виборів: пенсіонер, безпартійний. За підтримку під час голосування ініціатив Партії регіонів його виключили із фракції БЮТ-«Батьківщина».[7] У 2011 році перейшов до депутатської групи «Реформи заради майбутнього», що висловило готовність «підтримати системні реформи» президента Віктора Януковича.[8]

Член Спілки письменників України (з 1972). Поет, перекладач, сценарист. Член Ради з питань мовної політики при Президентові України (лютий 1997-листопад 2001). Член президії Центрального проводу НРУ (з березня 1999) Член Центрального проводу НРУ (жовтень 1997-березень 1999). Член президії Центрального проводу РУХу (УНР) (грудень 1999-січень 2003).

Автор збірок: «Нате!» (1963), «Летюче дерево» (1972), «Зело» (1973), «Нитка-оксамитка» (для дітей, 1975), «Пам'ять» (1977), «Досвід» (1980), «Круговорот», «В день молодого сонця» (1981), «Голос» (1982), «Жолудь» (1983; 1990 — російською), «Календар», «Польовичок» (для дітей, 1985), «Світло» (1986), «Поріг» (1988), «Сіль» (1989), «Осереддя» (1989), «Відбитки» (1992), «Хрест» (1993); збірка есеїв і літературно-критичних статей: «Ключ розуміння» (1990), «Мова — явище космічне» (1994); переклади Г.Матевосяна, В.Распутіна, Ю.Марцинкявічюса, М.Каріма тощо.

Володіє туркменською, польською, російською, сербською мовами.

Автор ідеї мультсеріалу «Лис Микита» на мотиви творчості Івана Франка. Автор сценарію мультфільму «Котигорошко»[9].

• Орден Свободи (7 грудня 2018) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, багаторічну просвітницьку діяльність та з нагоди 150-річчя заснування товариства «Просвіта»[10]
• Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (15 липня 2009) — за визначний особистий внесок у розвиток демократичних засад Української держави, багаторічну плідну діяльність на ниві відродження національної культури, утвердження духовності українського суспільства та з нагоди 70-річчя від дня народження[11]
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (23 серпня 2005) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науковий та культурний розвиток України, вагомі трудові здобутки та активну громадську діяльність[12]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (8 грудня 1998) — за визначні особисті заслуги у розвитку української державності, плідну творчу і громадську діяльність[13]
• Заслужений діяч мистецтв України (22 серпня 1996) — за вагомий особистий внесок у примноження національних духовних надбань, високий професіоналізм та з нагоди п'ятої річниці незалежності України[14]
• Державна премія України імені Т. Шевченка 1992 року — за збірки поезій «Материк», «Осереддя»[15]
• Лауреат Державної премії Туркменської РСР
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (липень 1999, вересень 2004).
• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).[16]

• Поезія Павла Мовчана
• Політична Україна сьогодні
• Слово Просвіти
• Павел Мовчан: Наша психика деформирована… языком // Newzz.in.ua
• Знищення ТУМу було першим потужнім ударом по національному рухові в Україні