Монастирі Тернопільської області

Почаївська лавра, УПЦМП

Бучацький монастир, ЧСВВ

Більшість монастирів в Україні засновані у 11-12 ст.

1882 у Галицькій митрополії було 22 монастирі і 114 ченців; 1936: в 20 монастирях — 365 ченців-василіян, у 6 монастирях — 164 ченці-студити, в 4 монастирях — 72 ченці-редемптористи.

Монастирі на Тернопільщині — від 12 ст., зокрема монастирі печерно-скельного типу (с. Струсів, нині Теребовлянського району).

Найвідоміші свого часу монастирі діяли в населених пунктах:

• м. Почаїв (1240),
• с. Улашківці, нині Чортківського району (14 ст.),
• с. Обич, нині Шумського району (1368),
• с. Рукомиш, нині Бучацького району (15 ст.),
• м. Тернопіль (1550),
• м. Кременець (1566),
• с. Старий Збараж, нині Збаразького району (1600),
• м. Бережани (16-17 ст.),
• м. Бучач, Монастир Святої Трійці (до 1652), православний, з 1652 — домініканський
• с. Жизномир Бучацького району, (1600–1606),
• с. Сокілець Бучацького району (1609),
• м. Золотий Потік, домініканський (фундуш 1608[1])
• с. Задарів, нині Монастириського району (1613),
• с. Завалів, нині Підгаєцького району (1614),
• с. Малі Загайці, нині Шумського району (1637),
• с. Краснопуща, нині Бережанського району (1665),
• містах Чортків (1676) і Бучач (1712),
• с. Михайлівка, нині Борщівського району (1896).

Майже всі, крім Скиту Почаївської лаври (1900), були василіянськими.

1940 року на Тернопільщині діяли монастирі:

• греко-католицькі:
  • василіянські чоловічі — в с. Краснопуща, м. Бучач, с. Кудринці-Завалля, нині Борщівського району, с. Михайлівка, с. Улашківці;
  • василіянські жіночі — у с. Вишнівчик, нині Теребовлянського району, с. Кудринці;
  • редемптористів чоловічі — у м. Тернопіль,
  • студитів чоловічі — у с. Зарваниця, нині Теребовлянського району;
  • студитів жіночі — с. Вел. Гаї, нині Тернопільського району, м. Підгайці;
  • жіночі сестер-служебниць — у містах Бережани, Борщів, Бучач, Заліщики, Монастириська, Тернопіль, селах Більче-Золоте, Глибочок, Королівка, Ланівці, всі нині — Борщівського району, Рудки і Самолусківці, нині Гусятинського району, Сокиринці, нині Чортківського району;

• православні — у м. Почаїв, с. Малі Загайці, м. Кременець, с. Обич;

• римо-католицькі:
  • чоловічі — в містах Бережани, Бучач^{[джерело?]}, Тернопіль, Чортків
  • жіночі РКЦ — 4.

Упродовж радянського періоду (1939–1991) греко-католицькі монастирі офіційно були заборонені й частково діяли в підпіллі, римо-католицькі не діяли через переселення більшості поляків до Польщі, з православних монастирів діяла тільки Почаївська лавра.

2004 року на Тернопільщині діяли монастирі:

• УГКЦ (16) — у містах Бучач, Зборів, Тернопіль (5), Чортків, селах Вел. Гаї, Завалля, нині Панівці Борщівського району, Зарваниця, Колодіївка Підволочиського району, Краснопуща, Михайлівка, Струсів, Улашківці;
• УПЦ МП (3) — у містах Кременець і Почаїв (2);
• УПЦ КП (2) — у селах Великі Дедеркали Шумського, Монастирок Борщівського районів;
• РКЦ (7) — у містах Збараж, Зборів, Чортків, смт Микулинці Теребовлян. р-ну і Підволочиськ, селах Драганівка Тер-ноп. і Язловець Бучац. р-нів.

Усього в 29 монастирях на території області — 354 ченці й черниці.

• Стоцький Я. Монастир // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 552—553. — ISBN 966-528-199-2.