Монастирі Тернопільської області

Монастирі Тернопільської області. Всього монастирів — 29.

Історія

Більшість монастирів в Україні засновані у 11-12 ст.

1882 у Галицькій митрополії було 22 монастирі і 114 ченців; 1936: в 20 монастирях — 365 ченців-василіян, у 6 монастирях — 164 ченці-студити, в 4 монастирях — 72 ченці-редемптористи.

Монастирі на Тернопільщині — від 12 ст., зокрема монастирі печерно-скельного типу (с. Струсів, нині Теребовлянського району).

Найвідоміші свого часу монастирі діяли в населених пунктах:

Майже всі, крім Скиту Почаївської лаври (1900), були василіянськими.

1940 року на Тернопільщині діяли монастирі:

  • греко-католицькі:
    • василіянські чоловічі — в с. Краснопуща, м. Бучач, с. Кудринці-Завалля, нині Борщівського району, с. Михайлівка, с. Улашківці;
    • василіянські жіночі — у с. Вишнівчик, нині Теребовлянського району, с. Кудринці;
    • редемптористів чоловічі — у м. Тернопіль,
    • студитів чоловічі — у с. Зарваниця, нині Теребовлянського району;
    • студитів жіночі — с. Вел. Гаї, нині Тернопільського району, м. Підгайці;
    • жіночі сестер-служебниць — у містах Бережани, Борщів, Бучач, Заліщики, Монастириська, Тернопіль, селах Більче-Золоте, Глибочок, Королівка, Ланівці, всі нині — Борщівського району, Рудки і Самолусківці, нині Гусятинського району, Сокиринці, нині Чортківського району;
  • православні — у м. Почаїв, с. Малі Загайці, м. Кременець, с. Обич;
  • римо-католицькі:
    • чоловічі — в містах Бережани, Бучач[джерело?], Тернопіль, Чортків
    • жіночі РКЦ — 4.

Упродовж радянського періоду (19391991) греко-католицькі монастирі офіційно були заборонені й частково діяли в підпіллі, римо-католицькі не діяли через переселення більшості поляків до Польщі, з православних монастирів діяла тільки Почаївська лавра.

Сучасність

2004 року на Тернопільщині діяли монастирі:

Усього в 29 монастирях на території області — 354 ченці й черниці.

Монастирі УГКЦ

Примітки

  1. Potok Złoty (16) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 871. (пол.). — S. 871. (пол.)

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.