Монастир Святого Духа у Вільнюсі

Віленський монастир Святого Духа (лит. Vilniaus Šventos Dvasios vienuolynas) — єдиний чоловічий монастир Віленської і Литовської єпархії Російської православної церкви в місті Вільнюсі в Литві.

Монастир Святого Духа у Вільнюсі
Šventos Dvasios vienuolynas
54°40′30″ пн. ш. 25°17′33″ сх. д.
Розташування Вільнюс Литва
Конфесія православ'я
Єпархія Віленська
 Монастир Святого Духа у Вільнюсі у Вікісховищі

Головним монастирським храмом (кафоліконом) є собор Зішестя Святого Духа на апостолів.

Історія

Свято-Троїцьке братство ще в 1588 отримало від константинопольського патріарха Єремії II права ставропігії (що означало безпосереднє підпорядкування константинопольському патріарху, незалежність від місцевої церковної влади і особливі привілеї).

Ці права перейшли до Свято-Духівського монастиря. Монастирський чернецький статут був прийнятий в 1614. Першим настоятелем став архімандрит Леонтій Карпович. Його наступником був архієпископ Полоцький Мелетій Смотрицький. У 1629—1633 намісником монастиря був Йосип (Бобрикович), згодом єпископ Мстиславський та Могилевський. При монастирі діяло братське училище — колегія, яка складалася з п'яти класів. У ній викладалися ті ж самі предмети, що й у віленській єзуїтській академії. Першим ректором братського училища був перший настоятель Свято-Духівського монастиря Леонтій Карпович. Тут викладав відомий Кирило Лукаріс, який згодом став константинопольським патріархом.

Плити з іменами архієпископів Віленських і Литовських, похованих в церкві

Друкарня при монастирі припинила діяльність у 1648. Після пожежі 1749 року, під час якої постраждали будівлі колегії, припинилася і діяльність навчального закладу.

Зі стін монастиря Святого Духа виходили православні єпископи Литви і Білорусі, видатні церковні діячі. Після поділу Речі Посполитої Свято-Духівський монастир і храм перейшли під керування Мінської єпархії. У 1797 монастир був визначений у другий клас. Стараннями архімандрита Йоіла Котовича в 1833 монастир стає першокласним і отримує щорічне фінансування зі скарбниці, сумою в 4176 рублів[1]. Віленські архіпастирі одночасно були і настоятелями монастиря. Першим таким настоятелем був архієпископ, потім митрополит Йосиф (Семашко) (похований у Свято-Духівській церкві). В часи Йосифа в обителі жили п'ятеро монахів. При архімандриті Платоні (Городецькому) в монастирі оселилося кілька ченців костромських монастирів. У 1840 налічувалося п'ятнадцять чоловік, зараз —дванадцять[2].

У 1960 за рішенням місцевої влади був закритий Віленський жіночий монастир Марії Магдалини, а його споруди конфісковані. Ігуменя і 27 сестер монастиря оселились в одному з корпусів Свято-Духівської обителі.

У 2015 році сестри монастиря Марії Магдалини були переведені в приміщення, розташоване при храмі святого Олександра Невського у Вільнюсі[3].

Настоятелі
  • архімандрит Леонтій Карпович (близько 1609 — ?)
  • архімандрит Мелетій Смотрицький
  • архімандрит Йосиф (Бобрикович) (1629—1633)
  • архімандрит Амвросій (Юшкевич) (1731 — 10 червня 1734)
  • архімандрит Ієронім (Волчанський) (1734 — 2 жовтня 1741)
  • архімандрит Сильвестр (Ляскоронський) (1741—1744)
  • архімандрит Феофан (Леонтович-Дорумін) (1755 — 10 вересня 1757)
  • архімандрит Авраамій (Флоринський) (1758—1762)
  • архімандрит Варлаам (Шишацький) (1787—1789)
  • архімандрит Даниїл (Натток-Михайловський) (1797 — 1 березня 1800)
  • архімандрит Йоасаф[4]
  • архімандрит Епифаній (Канивецький) (1807 — 6 лютого 1808)
  • архімандрит Тимофій (Самбікін) (14 березня 1808 — 10 лютого 1813)
  • архімандрит Йоил (Котович) (15 лютого 1813 — 29 жовтня 1830[5])
  • архімандрит Платон (Рудинський) (1833 — 27 вересня 1838)
  • архімандрит Платон (Городецький) (28 квітня 1839 — 8 вересня 1843)
  • архімандрит Евсевій (Ільїнський) (27 червня 1845 — 4 грудня 1848)
  • архімандрит Олександр (Добринін) (31 серпня 1851 — 2 листопада 1860)
  • архімандрит Нестор (Фомін) (16 серпня 1891 — 28 квітня 1895)
  • архімандрит Павло (Поспєлов) (1893—1895)
  • архімандрит Іван (Поммер) (1907—1912)
  • архімандрит Лаврентій (Князєв) (28 лютого 1912—1917)
  • архімандрит Антоній (Марценко) (жовтень 1922 — 25 лютого 1923)
  • архімандрит Филипп (Морозов) (? — 1925)
намісники
  • архімандрит Серафим (Адамов) (12 червня 1909 — 11 лютого 1913)
  • протопресвітер Василь Виноградов (1942—1944)
  • архімандрит Сергій (1950-е)
  • архімандрит Евстафій (Андрійчук) (1971—1977)
  • архімандрит Нікіта (Якерович) (1985—1988)
  • ігумен Адріан (Ульянов) (1988—1990)
  • архімандрит Нікіта (Якерович) (1990 (27-28 грудня 1993) — не пізніше 2002)
  • ігумен Антоній (Гуринович)

Див. також

Примітки
  1. Шлевис, Герман. Православные храмы Литвы. — Вильнюс : Свято-Духов монастырь, 2006. — С. 20. — ISBN 9986-559-62-6.
  2. Свято-Духов монастырь (англ.). www.orthodoxy.lt. Процитовано 10 лютого 2019.
  3. Открытие Мариинской обители. Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 6 вересня 2017.
  4. Иоасаф (архимандрит виленского Свято-Духова монастыря) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
  5. Рункевич С. Г. Иоиль (Котович) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.