Монастир Святого Хреста (Омодос)

Монастир Святого Хреста (грец. μοναστήρι του Τιμίου Σταυρού) — один зі старовинних християнських монастирів, культурна та історична спадщина Кіпру[2]. Храм заснований у 210 році, а монастир заснований у IV столітті імператрицею Оленою[3][2], матір'ю візантійського імператора Константина Великого. Місцева назва «Ставровуні» походить від "ставрос" - у перекладі "хрест", та "вуно" - гора (хрест гори)[3]. Після руйнування — відновлювався. Належить Кіпрській православній церкві (район митрополії Лімасолу). Розташований у селищі Омодос у Республіці Кіпр. Донині є дуже популярним місцем відвідування туристів й паломників. Зазначений монастир перетворився на діючу парафіяльну церкву[4].

Монастир Святого Хреста

μοναστήρι του Τιμίου Σταυρού
монастир Святого Хреста
34°50′52″ пн. ш. 32°48′30″ зх. д.
Розташування	Кіпр 8501, country Cyprus, city Omodos, street Omodos, Holy Cross of Omodos Orthodox Monastery (province Pafos, Diocese of Pafos, Orthodox Church of Cyprus)[1]
Конфесія	Кіпрська православна церква
Тип монастиря	Чоловічий монастир
Стиль	візантійський
Дати початку спорудження	210 рік
Реліквії	мощі та святині
Настоятель	Fr. Konstantinos Ksenofontos[1]
Стан	діючий храм
Вміщує монахів	немає монахів
Побудований на честь	Животворного Хреста
Головне свято	Воздвиження Хреста
Монастир Святого Хреста у Вікісховищі

Раніше там було язичницьке святилище[3]. За легендою мешканці сусідніх сіл помітили вогонь у кущах (неопалиму купину), і на світанку вони помічали на тому місці вогонь кілька ночей підряд. І на розкопаному там місці місцеві мешканці виявили печеру та віднайшли хрест (зберігається в монастирі серед інших реліквій)[2]. Над печерою побудували церкву. На тому місці згодом спорудили монастир (до 327 року часу відвідування царицею Оленою[2]). І утворилося більше поселення людей навколо монастиря. Протягом наступних років церква була розширена і перетворена на монастир з багатьма монахами, які були за походженням не лише з Кіпру, але і з-за кордону Кіпру[4][3].

З особистої ініціативи святої Олени у дарунок церкві до монастиря потрапили та зберігаються реліквії:

• частки від хреста на якому був розіп'ятий Ісус Христос (інкрустовані в коштовний хрест для богослужіння)[3][4][2];
• частини мотузок «Аґіос Канавос» («Свята мотузка з пеньки») або «Аґіо Скініо» («Свята мотузка»), чим був прив'язаний до хреста Ісус Христос після пробиття цвяхами, щоби вага власного тіла не послужила падінню з хреста, у наслідку розриву м'яких тканин тіла від металевих цвяхів (інкрустоване в коштовний хрест для богослужіння, є єдиною такою збереженою реліквією в світі)[4][2];
• мощі святого апостола Пилипа (голова інкрустована в коштовну раку, з особистою печаткою імператора Феодосія Великого та імператора Іраклія). Череп святого апостола Пилипа потім тримали в Константинополі до 31 липня 1204 р.. Після нападу франків (Четвертий хрестовий похід) вказані мощі перевезено у селище Арсіноя (грец. Ἀρσινόη) біля Пафосу. Після викрадення коштовної раки від мощей у 1735-1770 рр. за допомогою єпископа Пафосу Панаретоса для більшої безпеки череп апостола був перенесений у нинішню церкву Святого Хреста селища Омодос (до 1788 р.)[4];
• частинки мощей святителя Миколая Чудотворця, великомучениці Варвари, великомучениці Марини, священномученика Харлампія, великомученика і цілителя Пантелеймона, святого мученика Трифона[3];
  

мощі 26 святих (див. їх список на ілюстрації англійською), камінь з Голгофи та інше.

Після багатьох чудес Хреста серед віруючих християн популярність цього монастиря зростала, він став одним з основних місць паломництва[2]. Після хрестових походів у 1192-1571 рр. православні ченці були вигнані з монастиря і до 1471 р. перебував монастир у володінні римо-католицьких бенедиктинців. У 1426 році монастир був розграбований мусульманами під час одної єгипетської навали. Влітку 1570 р. на Кіпр окупували турки-оттомани. Завойовники розорили цю обитель Святого Хреста, а більшість чернецтва й мирян, котрі ховалися в монастирі, прийняли від них мученицьку смерть або були полонені ними[3]. Під час панування Османської імперії панування монастир не припиняв свого життя: кіпріотам вдалося отримати у турецької окупаційної влади дозвіл на викуп захоплених монастирів. Близько 1700 р. монастир отримав привілеї від султана[4][2]. У 1757 р. монастир був облаштований водяною цистерною та фонтаном монахом Германосом (розташоване на південно-західнім краю монастиря)[2]. Монастир мав нерухомість у Стамбулі та Російській імперії[2]. У 1817 р. був позолочений іконостас церкви, отримано у дар з Російської імперії ікону (з написом старослов'янською мовою)[4]. У 1820-х рр. монастир був розбудований під юрисдикцією єпископа Пафосу Крісантоса. Зали та коридори монастиря були прикрашені різьбленим деревом у стилі рококо. Зразки ксилографії тут є найбільшими зі збережених на Кіпрі[4]. Цей монастир допомагав таємній патріотичній грецькій організації «Філікі Етерія», що виникла в Україні та підгодовувала Грецьку революцію 1821 року. Зберігся дзвін подарований Досітеосом (Досіфеєм) у 1812 р., що лунав першим на Кіпрі в роки турецької окупації, як допомога монастиря земляцтву для Великої грецької революції 1821 р.. За що грецьке християнське духовенство та мирян цього храму мусульмани турки стратили обезголовленням 10 липня 1821 р. в місті Нікосії, разом з митрополитами Пафосу, Кітіону і Кіренії (Хрізантом, Мелетієм і Лаврентієм), архієпископом Нової Юстиніани й цілого Кіпру Кипріаном. У 1850 р. церква була відремонтована прийнявши свій нинішній вигляд; розписи допомагали робити художники з Російської імперії[3][4]. Британське колоніальне правління у 1878-1960 роках принесло чергові випробування парафіянам храму цього монастиря[3]. У 1917 р. майно монастиря було розділене жителями селища Омодос[2]. Кілька років по тому монастир залишили останні ченці, й перетворено монастир на місцеву парохію[4]. Останні розписи храму та монастиря робив грецький іконописець Отон Явопулос. До 1983 р. в монастирі не було електрики, телефону чи водопроводу. Водою монастир забезпечувався тільки за допомогою цистерн збору дощової води[3].