Морозов Олексій Олексійович

Починаючи з сезону 1993—1994 років, Олексія почали залучати до ігор за рідну команду «Крила Рад» (Москва). У своєму дебютному сезоні Морозов провів лише 7 поєдинків. Але вже з наступного року він став одним з лідерів команди, за яку і грав до 1997. Влітку 1995 року на драфті національної хокейної ліги, Олексія було обрано в першому раунді під загальним 24 номером командою Піттсбург Пінгвінс.

На початку сезону 1997-98 років хокеїст встиг зіграти за «Крила» лише в шести зустрічах, після чого поїхав в Північну Америку, грати в НХЛ. За «Піттсбург» Морозов провів 7 сезонів, йому пощастило пограти в команді, і навіть в одній ланці, з такими майстрами, як: Маріо Лем'є, Яромир Ягр, Олексій Ковальов, Роберт Ланг, Рон Френсіс, Мартін Страка та ін. Зокрема, певний період часу в команді з Пенсільванії виступала трійка нападу, яку прозвали КЛМ (Ковальов — Лем'є — Морозов). Однак в НХЛ через різні ушкодження в усіх семи заокеанських сезонах Морозов пропускав від 6 до 16 матчів. В сезоні 2002—2003 років він зіграв лише 27 поєдинків, в котрих набрав 25 очок, але травма перекреслила сподівання на продовження успішних виступів. В останньому сезоні в «Піттсбурзі» Олексій встановив власний рекорд результативності, набравши 50 очок.

В сезоні 2004—2005 років, під час локауту в НХЛ, багато хокеїстів повернулися грати в свої рідні країни. Так само вчинив і Олексій Морозов підписавши 4-річну угоду з командою Ак Барс, що представляє столицю Республіки Татарстан. У 2005 році місто Казань святкувало 1000 років з дня заснування[1], тож власники команди не шкодували грошей на запрошення відомив хокеїстів з-за океану, що вимушено простоювали, не маючи можливість грати в НХЛ. Не зважаючи на присутність в команді таких зірок як Венсан Лекавальє, Бред Річардс, Ілля Ковальчук, Дені Хітлі, Олексій Житник та багато інших, саме Морозов став найкращим бомбардиром команди в тому сезоні.

Але, навіть з таким зірковим підсиленням, «барси» не змогли порадувати місто, вболівальників і себе подарунком у вигляді перемоги в першості, поступившись вже в першому раунді плей-оф ярославському Локомотиву з рахунком в серії 1:3.

Локаут закінчився, більшість «зірок» повернулися за океан, а Олексій залишився, і повів барсів до чемпіонства. За підсумками регулярної першості Морозов набрав 49(23+26) очок і посів друге, після Сергія Мозякіна, місце серед бомбардирів. Але ще краще він виступив в плей-оф, за 13 поєдинків закинувши 13 шайб та віддавши 13 гольових пасів, випередивши найближчого переслідувача одразу на дев'ять пунктів. В цих 13 поєдинках на виліт «Барси» поступилися лише одного разу, впевнено перемігши в інших дванадцяти зустрічах і вдруге в історії виграли титул чемпіонів Росії з хокею з шайбою.

За всі сезони проведені в Казані, Олексій щороку ставав найкращим бомбардиром команди. В ці роки в казанському клубі утворилася прекрасна трійка нападу: Заріпов, Зинов'єв, Морозов, яку в хокейних колах називали ЗЗМ.

В першому в історії сезоні КХЛ, що відбувся в 2008-09 роках, капітан «барсів» Морозов посів третє місце в списку бомбардирів регулярної першості. В плей-оф хокеїст набрав 19(8+11) очок в 21 матчі і в чергове посів перше місце серед бомбардирів в матчах на виліт. Але найбільший вклад в загальний успіх команди відбувся в сьомому, вирішальному поєдинку фінальної серії першого розіграшу кубка Гагаріна: на 51-й хвилині зустрічі, за нічийного рахунку, Олексій закинув єдину в матчі шайбу і допоміг казанцям здобути трофей.

Влітку 2013 року перейшов до московського ЦСКА.