Морозівка (Севастопольська міська рада)

Стародавнє поселення південно-західного Криму Алсу засноване приблизно у середині IV століття[1], або, на думку деяких істориків, набагато раніше (IV-III століття до н. е.)[2], нащадками готів і аланів, що змішалися з місцевим населенням[3]. Приблизно з XII століття Алсу, як і всі околишні поселення, входило до складу християнського князівства Феодоро[4]. Після падіння у 1475 році Мангупа село, разом з усіма землями князівства, увійшла до складу Мангупского кадилику Кефінського еялета Османської імперії. У ці роки внаслідок політики османів, а також тісних економічних й особистих зв'язків місцевого християнського населення з жителями Кримського ханства — мусульманами відбувалася ісламізація кримських греків Алсу і, згідно із «Відомостями про виведених із Криму в Приазов'я християнах» А. В. Суворова, жодного християнина в селі до 1778 року не залишилося[5]. Офіційно до складу Кримського ханства село входило близько 9 років: від знаходження ханством з в 1774 році до приєднання до Росії в 1783 році. Після приєднання Криму до Російської імперії[6] село спорожніло внаслідок еміграції кримських татар у Туреччину[7], тому в Камеральному Описі Криму 1784 року воно не значиться. Уперше згадується Алсу (Кальсу в основному варіанті) у губернаторських документах від 3 жовтня 1796 року з нагоди виділення землі Грецького батальйону офіцерам й обер-офіцерам за браком землі в Балаклаві[8].

За російським адміністративним поділом, від 8 лютого 1784 року, Алсу перебувало на території Чоргунской волості Сімферопольського повіту Таврической губернії, але у Відомості про всі селища у Сімферопольському повіті 1805 року село ще не значиться (видимо, постійного населення ще не було)[9].

Після адміністративної реформи 1829 року землі Алсу віднесли до Байдарской волості[10], а в 1838 році, після утворення Ялтинского повіту[11] і переформування волостей — до Байдарской волості Ялтинского повіту. Тоді ж Алсу вперше позначають на карті 1842 року як село з 20 дворами[12]. Згідно зі «Списком населених місць Таврійської губернії по відомостях 1864 р.», за результатами VIII ревізії 1864 року в казенному селі Алсуй (Алсу) у 9 дворах значилося 50 жителів-греків (9 дворів і на карті 1865 року, тільки на ній село записане як Олсуй[13])

Церква Паїсіївського монастиря

Після установи у 1873 році Севастопольського градоначальства, Алсу, разом з іншими околицями Балаклави, передали у його склад, що зафіксовано в «Пам'ятній книзі Таврической губернії 1889» і там же записано, що за результатами Х ревізії 1887 року в Алсу в 22 дворах проживало 112 осіб[14]. У градоначальстві село знаходилось до радянської реформи адміністративного поділу у 1921 році[15].

З 1923 року, як відзначено в результатах Всесоюзного перепису 1926 року Алсу віднесено до Камарської сільради Севастопольського району[16] (з 1931 року — Балаклавского). 27 червня 1944 року, постановою ГКО, кримські греки були депортовані в Середню Азію[17], а Указом Президії Верховної Ради РСФСР від 18 травня 1948 року Алсу Балаклавского району перейменоване в Морозівку[18].

Офіційно розселено до 1968 року[19], але реально існують кілька житлових будинків (на 1998 рік населення 30 осіб[20]). Проте місцевість не залишена, бо поряд з селом існує дитячий оздоровчий табір "Алсу".

У 2000-ні в селі з’явився Паїсіївський православний монастир[21]. Неподалік села знаходиться недобудований Запасний командний пункт Чорноморського флоту.

• Балаклавский район. Карта: старые и новые названия