Моріс Жолі

Багато відомостей про життя Моріса Жолі містяться в автобіографії «Моріс Жолі, його життя і його програма»[4], написаній ним у листопаді 1870 року під час 10-денного тюремного ув'язнення в Консьєржері, а також в книзі Анрі Роллена «Апокаліпсис нашого часу»[5] і в передмовах до видання книг Жолі «Плебісцит» і «Цезар» 1996 р.[6]

Жолі пише, що він народився в сім'ї француза й італійки. Його батько був членом законодавчих зборів департаменту Жура, а дід по материнській лінії — скарбником Корсики і генеральним секретарем військово-морського міністерства в Неаполі. Почав вивчати юриспруденцію в Діжоні, але 1849 року перервав навчання і переїхав у Париж, де працював десять років в різних міністерствах на незначних посадах. 1859 року Жолі закінчив навчання і був прийнятий в паризьку колегію адвокатів.

1862 року за порадою Жуля Греві Жолі почав складати літературні портрети знаменитих адвокатів[7], наживаючи собі ворогів серед «колег по цеху». 1863 року Жолі опублікував роботу «Паризька колегія адвокатів»[8], що принесла автору популярність. Потім були «Принципи '89»[9] — книга з критикою конституції 1852 року і сатиричний памфлет під назвою «Політична економіка Жури»[10].

Dialogue aux enfers, 1864

1864 року Жолі написав «Розмови Макіавеллі і Монтеск'є в царстві мертвих», які стали пізніше знаменитими. За твердженням автора[4], ідея написати політичну сатиру на ненависний йому режим Луї-Наполеона у вигляді діалогу небіжчиків прийшла йому в голову під час прогулянки по берегу Сени, під враженням «Бесід про торгівлю зерном»[11] абата Ґаліані. Крім того, літературна форма розмови в царстві мертвих була популярна у Франції з часів Фонтенеля. За допомогою цього прийому Жолі розраховував обійти заборону на відкриту критику уряду.

У книзі 25 діалогів. Яскравий представник епохи Просвітництва благородний барон де Монтеск'є відстоює позиції помірного правління і дотримання прав особистості, а флорентійський політик Середньовіччя підступний Макіавеллі береться довести своєму співрозмовнику, що управляти людьми можна тільки силою і хитрістю, і що деспотія — це потреба сучасного суспільства. «Макіавеллі: Ти пишеш в „Дусі законів“, що законодавець повинен узгоджуватися з народним духом, так як найкраще ми робимо те, що робимо вільно й у згоді з нашим природним генієм, і ти гадаєш це аксіомою. Так ось, мені не знадобиться і двадцяти років, щоб зломити дух самого непокірного європейського народу і занурити його в таку ж деспотію, в якій перебувають народи Азії.» Співрозмовники б'ються об заклад. Перемагає Макіавеллі, який крок за кроком описує ті дії, які зробив Наполеон III для встановлення деспотії у Франції. Остання репліка в діалозі належить Монтеск'є: «Господь Всевишній, що ти допустив!..»[12].

Закінчивши рукопис, Жолі після повернення в Париж зробив спробував видати, представивши «Розмови» як перекладений з англійської мови твір якогось Макферсона (натяк на автора знаменитої літературної підробки «Поеми Оссіана» Джеймса Макферсона). Однак видавець відмовився друкувати книгу, помітивши, що Макіавеллі в ній дуже схожий на Наполеона III. В кінці 1864 року «Розмови» були опубліковані в Брюсселі видавництвом Мертінс і сини від імені «сучасника» без зазначення імені автора. Однак при спробі перетину франко-бельгійського кордону 16 березня 1865 р. вантаж з книгами був захоплений поліцією, а у Моріса Жолі, в його паризькій квартирі, пройшов обшук. 28 квітня 1865 року Моріс Жолі був засуджений корекційним трибуналом (без присяжних) до 15-місячного тюремного ув'язнення і штрафу в 200 франків «за розпалювання ненависті і зневаги до уряду Імперії». Після відхилення апеляції 2 червня 1865 року і касації 19 січня 1866 року, Жолі відбував свій термін у в'язниці Святої Пелагії з 14 лютого 1866 року.

Після звільнення Жолі перебував під наглядом влади, але продовжував спроби вести громадську і політичну діяльність. Заснований Жолі журнал «Le Palais» закрився після скандалу і дуелі з одним із засновників. Випадковим чином виявився замішаний в спробу повалення Уряду народної оборони 31 жовтня 1870 р. за що був підданий позбавлення волі строком на 10 днів у в'язниці Консьержери. Всупереч усталеній суспільній думці, Моріс Жолі не брав участі в Паризькій Комуні 1871 року (його плутають з Мішелем Жолі, національним гвардійцем і членом мерії 1-го округу Парижа)[13][14]. В кінці свого життєвого шляху Моріс Жолі вступив в масонську ложу La Clémente amitié. Жолі домагався популярності. Однак ім'я його залишалося невідомим і газети не хотіли мати з ним справу. У жовтні 1877 року під час передвиборчої кампанії Жолі організував «незалежний комітет» і затіяв аферу з підробленими підписами[15] на користь кандидата Даґен. Цей Даґен балотувався в Законодавчий корпус проти Жюля Греві від департаменту Жура. Афера була розкрита співробітниками газети Le XIXe Siècle. Жолі подав до суду на Le XIXe Siècle і ще 10 газет за те, що вони відмовилися публікувати його роз'яснення з приводу інциденту з «незалежним комітетом»[5]. Жолі програв суд проти газет. Після цієї історії рада Паризької колегії адвокатів запропонував Морісу Жолі подати у відставку, щоб не ганьбити корпорацію. 2 липня Моріс Жолі подав заяву про вихід з Колегії.

Моріс Жолі застрелився з револьвера 7 липня 1878 р.[16] Його тіло було виявлено в понеділок 15 липня 1878 року в квартирі на третьому поверсі за адресою Набережна Вольтера 5, в Парижі[17].

Слава прийшла до Моріса Жолі багато пізніше, загадковим і несподіваним чином. На початку XX сторіччя його «Розмови в царстві мертвих» були використані в царській Росії для виготовлення літературної фальшивки — сумнозвісних «Протоколів сіонських мудреців»[18]. Плагіат був викритий кореспондентом газети «Таймс» Філіпом Грейвсом (1921)[19], а потім ґрунтовно доведений в ході Бернського процесу (1934—1935)[20][21][22] і пізнішим текстологічним дослідженням Чезаре Де Мікеліс (2004)[23].

Італійський письменник Умберто Еко стверджує[24], що Жолі, в свою чергу, запозичив не менше 7 сторінок тексту «Розмов» з книги Ежена Сю «Таємниці народу» («Mysteres du Peuple», 1849—1857)[25] . Жолі також є персонажем роману Еко «Празький цвинтар»[26].

2015 року в Лонс-ле-Соньє, рідному місті Моріса Жолі, з'явилася вулиця, названа його ім'ям (Rue Maurice Joly).

• 1863: Le Barreau de Paris, études politiques et littéraires. Paris, Gosselin.
• 1863: Les Principes de 89 par Maurice Joly, avocat. Paris, E. Dentu.
• 1864: Dialogue aux enfers entre Machiavel et Montesquieu ou la politique de Machiavel au XIXe siècle . Bruxelles, A. Mertens et fils.
• [Моріс Жолі. Розмови Макіавеллі і Монтеск'є в царстві мертвих. — Сан-Франциско, 2016 року; — 190 с.]
• 1865: César, Paris, Martin-Beaupré frères.
• 1868: Recherches sur l'art de parvenir. Paris, Amyot.
• 1870: Maurice Joly, son passé, son programme, par lui-même. Paris, Lacroix, Verbɶckhoven et Co.
• 1872: Le Tiers-Parti républicain. Paris, E. Dentu.
• 1876: Les Affamés, étude de mœurs contemporains. Paris, E. Dentu.