Мотика Ярослав Миколайович

Народився 10 січня 1943 року в селі Староміщина (нині — Тернопільського району Тернопільська область). Дитинство Ярослава як і у всіх «дітей війни» проминуло у злиднях та бідності. Його батько, Микола Григорович Мотика — багаторічний в'язень ГУЛАГу, тому виховання трьох маленьких дітей лягло на плечі матері. Згодом родина переїздить до Львова, де юнак відвідує дитячу художню школу. Пізніше навчався та закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1966), навчався у Дмитра Крвавича, Данила Довбошинського.

Працює в галузі станкової, декоративної і монументальної скульптури, пластики малих форм, художньої кераміки.

Від 1964 року — учасник виставок у містах Львів, Київ, Москва. Персональні виставки — м. Львів (1984)[2].

Окрім монументальних робіт, створює галерею портретів відомих українців: погруддя Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Грушевського, Григорія Сковороди, Ліни Костенко, Івана Марчука, Володимира Патика, Романа Сельського, героя України Бориса Возницького та інших[3]. Мешкає у Львові на вулиці Кривчицька дорога.[4]

• Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1972).

Монументальні роботи

• Пам'ятник загиблим землякам у селі Яблунівка Буського району (1967, архітектор С. Рихва).[5]
• Монумент «Мати-Батьківщина» (с. Староміщина, 1968).
• Пам'ятник Лесі Українці (с. Павлів, 1971).[6]
• Пам'ятник радянським солдатам (с. Павлів, 1972).[6]
• Монумент Бойової Слави Радянських Збройних Сил на вулиці Стрийській у Львові (1970). Співавтори скульптори Дмитро Крвавич, Еммануїл Мисько, Олександр Пирожков, архітектори Аполлон Огранович і Мирон Вендзилович. Роботу відзначено 1972 року Державною премією УРСР ім. Шевченка, а 1974-го — золотою медаллю ім. Грекова Академії мистецтв СРСР.[7]
• Монумент Незалежній Україні, відкриття якого приурочене першій річниці від дня проведення всеукраїнського референдуму щодо проголошення незалежності України (м. Буськ, 1992).
• Пам'ятник полковнику Євгену Коновальцю (м. Жовква, 1994).
• Пам'ятник Маркіянові Шашкевичу (с. Нестаничі, 1995, пісковик).[8]
• Пам'ятник Тарасові Шевченку (м. Жовква, 1995).[9]
• Пам'ятна дошка ректорові Вацлаву Морачевському на фасаді корпусу Університету ветеринарної медицини на вулиці Левицького у Львові (1997, бронза).[10]
• Пам'ятник Тарасові Шевченку (с. Чишки, 2013, архітектор Володимир Артамович).[11]
• Скульптурна композиція на могилі Ігоря Ґерети (смт Велика Березовиця, 2004).
• Пам'ятники полеглим у селі Волоща Львівської області (співавтори скульптор Еммануїл Мисько, архітектор Олександр Матвіїв)[12], Ясениця-Сільна (1974, скульптор Еммануїл Мисько, архітектор Олександр Матвіїв).[13]
• Декоративні скульптурні композиції при вході до будинку культури в Тюмені (не пізніше 1980, метал).[14]
• Проект пам'ятника Покрові Пресвятої Богородиці перед церквою Покрови на вулиці Личаківській, 175 у Львові. Здобув перше місце на бліц-конкурсі 2001 року. Архітектори Олександр Вендзилович та Володимир Дідик.[15]
• Пам'ятник на місці бою радянських військ з німецько-фашистськими загарбниками (Колтівський коридор) (с. Колтів, 1980, співавтори — скульптор Богдан Романець, архітектор Б. Михайлиха). Належить до пам'яток історії Золочівського району під охоронним № 44д.
• Пам'ятник 1000-літтю хрещення України-Руси, відкриття якого у бельгійському Генку було приурочене до 50-річчя поселення українців у Бельгії[16].
• Пам'ятник Михайлові Ломацькому (смт Верховина, 2018)[17].

Станкові роботи

• «Т. Г. Шевченко на засланні» (1964).
• «Дума» 1970, теракота, 70×80×10.[18]
• «Материнство» 1970, бетон, 50×60×70.[18]
• Композиція «Спортивна юність» (1979).
• Портрет гончара Архимовича (1976, тонована теракота, 30×15×15).[19]
• Портрет художника Леопольда Левицького (1977, тонований гіпс, 50×45×45[19], за іншими даними шамот, 70×75×50[20]).
• Портрет матері (1978, шамот, 50×20×10).[20]
• Портрет художників Романа і Маргарити Сельських (1978, шамот, 70×80×45)[20]
• Скульптурна композиція «Гончарі з Гавареччини» (1982, глина, димлення, 25×49×19).[21]
• Скульптурна композиція «Художник на пленері» (1982, глина, димлення, 27×45×20).[21]
• Портрет художника Р. М. Турина (1982, шамот, димлення, 79×36×35).[22]
• Портрет художника (1982, шамот, димлення, 53×46×45).[22]
• «Важка ноша», декоративна пластика (1986, глина, ліплення, димлення, 34×26×25).[23]
• «Каменяр» (1987, шамот, 38×32×32).[24]
• «Козак Нечай» (1987, шамот, 75×43×28).[24]
• «Пієта» (1991).
• «Еміґранти» (1991).
• «Поема в камені» (1995).
• «Втеча» (1999, бронза).[25]
• «Ісус» (2001 тонована кам'яна маса, 75×50×25).[26]
• «Григорій Сковорода» (2010, випалена глина, 75×30×20).[27]
• Портрет Бориса Возницького (2011, бронза, 70×80×25).[28]

• І. Дуда. Мотика Ярослав Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 568. — ISBN 966-528-199-2.

• Мотика Ярослав Миколайович // Підволочиська ЦБС.
• Христина Лукащук. Все має починатися з баби… кам'яної… // Zbruč.eu. —2014. — 7 лютого.
• Всесвіт Ярослава Мотики (Розмовляла Юлія Вільховська) // Ратуша. — 2010. — 27 травня.
• Мотика Ярослав Миколайович