Мудрик Андрій Ярославович

Андрі́й Яросла́вович Му́дрик (11 листопада 1988(19881111), Легниця, Польща) — солдат Збройних сил України, учасник війни на сході України. Член екіпаж танку Т-64М (командир — Микола Тишик, навідник-оператор — Андрій Мудрик та водій-механік Олександр Пугач) 51-ї окремої механізованої бригади, який 24 серпня 2014 р. у нерівному бою біля Донецька знищив два танки Т-72 російських окупантів, третій змусив до втечі, а на четвертому повернувся до своєї частини.[1]

Мудрик Андрій Ярославович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 11 листопада 1988(1988-11-11) (33 роки)
Легниця, Польща
Alma Mater Волинський національний університет
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 51 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Біографія

Андрій Мудрик — представник династії військових офіцерів. Народився в Легніці (Польща), де його батько проходив службу. Потім родина переїхала до Луцька. Його прадід під час німецько-радянської війни звільняв Україну, брав Берлін. Дідусь — військовий, батько — заступник Волинського обласного військового комісара, двоюрідний брат — офіцер, також учасник АТО. Батько хотів влаштувати Андрія в академію СБУ, або в прикордонники, але той категорично відмовився, сказав, що хоче бути цивільним. Вибрав професію програміста, закінчив факультет прикладної математики Волинського національного університету, працював програмістом. Строкову службу проходив у прокуратурі, хоча рахувався танкістом. У 2014-му був мобілізований, проходив підготовку на Луцькому полігоні. У зоні бойових дій був протягом чотирьох місяців. Брав участь у боях біля Савур-могили, у невдалій операції по перекриттю російського кордону, де його частина потрапила спочатку в одне кільце, потім в друге кільце. Та бійцям вдалося уникнути полону і відійти до позицій 72-ї бригади та з'єднатись із танкістами 51-ї бригади, які також там знаходились. І тільки тоді організованою колоною виходили з котла.

Танковий бій під Донецьком

24 серпня 2014 колона у складі чотирьох танків Т-72 та вантажівки з боєприпасами збройних сил Російської Федерації прямувала на один з блокпостів української армії під Донецьком з метою його знищити і прорватися в тил української оборони. Внаслідок відсутності протитанкових засобів в українських військових на блокпосту шанси вижити були малими, але хлопці все одно вирішили прийняти бій.[2] Маючи розвіддані про озброєння українських військових на блокпосту російські окупанти були певні своєї перемоги, бо за своїми характеристиками сучасні Т-72, на яких воювали росіяни, набагато перевершували старенький Т-64М, який мали у розпорядженні українські бійці, й почали розгортати лінію танків для нападу. Тієї ж миті один з російських Т-72 запалав від точного попадання снарядом з українського танка, який вискочив із засади і з першого ж пострілу підбив ціль.[3] Російські окупанти були збентежені вкрай, бо не сподівалися, що хтось їм наважиться протистояти. Користуючись збентеженням російських танків екіпаж українського Т-64 наступним пострілом підбив вантажівку з боєприпасами (від чого ті почали вибухати один за одним) й розуміючи, що проти решти танків йому самому не встояти, почав маневрувати намагаючись відійти.[3] Російські танки Т-72 кинулися наздоганяти відважних українських танкістів по прямій, щоб не втрачати швидкість. Зрозумівши їхній маневр, Микола Тишик заманив два російські танки прямо в болото.[2] В результаті один із танків затонув, а інший загруз у трясовинні. Російські танкісти зуміли покинути свої машини і втекти.[1] Четвертий Т-72 російських окупантів теж почав відходити, але, на ходу стріляючи, поцілив у Т-64. Українським танкістам вдалося загасити вогонь, а згодом і витягти з болота загрузлий Т-72 за допомогою троса. На ньому бійці повернулися у табір 51-ї бригади.[1]

Подальша доля

Після демобілізації мешкав у Луцьку, працював фахівцем з інформаційних технологій. На місцевих виборах у жовтні 2015 року висувався кандидатом у депутати Луцької міської ради від політичної партії «Наш край».[4]

Став одним із засновників громадської організації «Волинська обласна організація ветеранів АТО».[5]

Нагороди

З листопада 2015 року Президент України Петро Порошенко за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагородив всіх бійців екіпажу Миколи Тишика орденами «За мужність» III ступеня.[6]

Див. також

Джерела

Примітки
  1. Герой із 51-ї бригади підбив російський Т-72, а інші два заманив в болото, ТСН, 5 вересня 2014 р.
  2. Український танкіст-герой підбив один, втопив інший і «викрав» третій російський Т-72 Архівовано 8 вересня 2014 у Wayback Machine. Європейська Україна, 5 вересня 2014 р.
  3. Український екіпаж у нерівному бою знищив два російських танка, а на третьому повернувся в частину[недоступне посилання з червня 2019] RusLentaNews, 2014 р.
  4. Партії та кандидати в багатомандатному виборчому окрузі // Територіальний виборчий округ № 16 з виборів депутатів Луцької міської ради[недоступне посилання з липня 2019]
  5. Громадська організація «Волинська обласна організація ветеранів АТО»
  6. Указ Президента України № 622/2015 від З листопада 2015 року «Про відзначення державними нагородами України»
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.