Мужиловичі

За однією з версій, назва походить від власників села — роду Мужилів[2].

Герб с. Мужиловичі

Герб: щит скошений справа; у верхньому золотому полі Архистратиг Михаїл у срібній сорочці, синіх обладунках і штанях, чорних чоботах і червоному плащі, зі срібними крилами та золотим німбом, тримає у правиці червоний полум'яний меч, а в лівиці — червоний щит із золотим хрестом і такою ж облямівкою; у нижньому зеленому полі — золота качка[2].

Прапор: квадратне полотнище, розділене по діагоналі з верхнього вільного кута на два рівновеликі трикутні поля; на верхньому жовтому полі Архистратиг Михаїл у срібній сорочці, синіх обладунках і штанях, чорних чоботах і червоному плащі, зі срібними крилами та золотим німбом, тримає у правиці червоний полум'яний меч, а в лівиці — червоний щит із золотим хрестом і такою ж облямівкою; на нижньому зеленому полі — жовта качка, повернута до древка.

Перша письмова згадка про Мужиловичі датується 1386 роком. Саме тоді, 22 липня 1386 р. намісник короля Людовика Угорського у Галичині князь Владислав Опольський надав на правах феодального володіння Гербуртам з Фельштина села Чолгині, Підлуби і Мужиловичі[4].

Історичні джерела підтверджують народне передання, що в Мужиловичах був замок. Зокрема, в «Географічному словнику Польського королівства» 1887 р. опубліковано, що «є тут давній великий мурований замок»[5].

Від 1578 р. — найдавніші письмові відомості про православний храм і православного священика в Мужиловичах.

15 червня 1604 р. перемишльський каштелян Станіслав Стадніцький, який на той час був власником Мужилович, записав всі свої маєтки, у тім числі й Мужиловичі, Львівській єзуїтській колегії.

Після ліквідації папою Климентієм ХІV у 1773 р. ордену єзуїтів, їх маєтки, у тім числі і Мужиловичі, перейшли у власність австрійського двору. На цих землях, що тоді знаходились біля села (сьогодні його частина) австрійський уряд заснував німецьку колонію[6]. Офіційно колонія називалася «Мuschelowic», самі колоністи її називали «Münchenthal». Сюди переселилося 40 німецьких родин з Моравії.

У жовтні 1918 року розпалась Австро-Угорська монархія. Поляки готувалися захопити владу в Східній Галичині, тим більше, що стара державна адміністрація перебувала в їхніх руках. 31 жовтня на засіданні Української Національної Ради прийняли рішення негайно взяти владу у Львові та на місцях. На Яворівщині сформовано військовий курінь під командуванням четарів Клея та Головінського. До його складу входила і група з села Мужиловичів під проводом уродженця німецької колонії поручника УГА Северина Байгерта та його брата Йогана. Серед них був також старшина УГА, уродженець колонії в Мужиловичах Йосиф Месінґер.

У 1929 р. у селі засновано осередок ОУН. Його керівником обрали Михайла Яремія.

У 1939 р. розпочалася Друга світова війна. У вівторок 12 вересня зі сторони Прилбич в село в'їхали німецькі підрозділи Другої легкої дивізії Вермахту та 22-го танкового корпусу, у складі якого був СС-полк «Германія». В ніч з 15 на 16 вересня, коли німецькі солдати відпочивали, польські війська 1-го і 3-го батальйонів 49-го стрілецького полку 11-ї Карпатської піхотної дивізії під командуванням полковника Кароля Новака та підполковника Кароля Ходали та 53-го полку піхоти під командуванням підполковника Коцара несподівано атакували німців у Чорнокунцях і Мужиловичах.

17 жовтня 1943 р. загинув організатор осередку ОУН в селі — Михайло Яремій.

У 1944—1950 рр. з Мужилович до Сибіру вивезено 62 жителі, 42 засуджено і відправлено на заслання на різні терміни до радянських концтаборів.

25 грудня 1979 р. розпочалася радянсько-афганська війна. З Мужилович до Афганістану відправили Зиновія Дзюбу, Юрія Радюка, Зиновія Середу. Останній додому живим не повернувся. Загинув 18 вересня 1988 р. в бою. Посмертно нагороджений орденом «Червоної Зірки». Похоронений в Мужиловичах.

Панорама с. Мужиловичі

20 лютого 2014 року зі вступом збройних сил Російської Федерації на територію Автономної республіки Крим розпочався перший етап російсько-української війни. Наступним етапом стала війна на сході України, офіційно відома як Антитерористична операція (АТО), коли українські військові активно залучились до протистояння з проросійськими маріонетковими терористичними групами «Луганської народної республіки» (ЛНР) і «Донецької народної республіки» (ДНР) та іншими російськими диверсантами. У складі 80 аеромобільної бригади захищав Луганський аеропорт мужиловчанин Петро Гадуп'як. У бою з російськими найманцями 2 липня 2014 р. отримав важкі поранення. За оборону Луганського аеропорту нагороджений орденом «За мужність».

1785 р. — в Мужиловичах-Колонії відкрита школа.

1835 р. — перша згадка про парафіяльну українську школу в с. Мужиловичах.

1882 р. — відкриття державної школи.

20 березня 1892 р. — відкриття читальні «Просвіти».

1 вересня 1927 р. — засновано гурток «Рідна школа» ім. Тараса Шевченка.

31 січня 1935 р. — зареєстрований статут «Союзу Українок».

3 серпня 1938 р. — зареєстровано статут т-ва «Луг».

8 червня 1938 р. — розпочав свою діяльність гурток "Українського гігієнічного товариства.

1988—1992 рр. — будівництво нової школи в Мужиловичах. Відкриття та освячення нової школи відбулося 1 вересня 1992 р.

2011 р. відкрито дошкільний навчальний заклад при Мужиловицькій школі.

Церква св. архістратига Михаїла с. Мужиловичі. Автор світлини Андрій Цебенко. 2015 р

Православна громада  — 1578 (перша згадка) - 1691; 1946 - до сьогодні (Свято-Михайлівська православна парафія УПЦ КП)[7].

Греко-католицька громада — 1691 - 1946; 1990 - до сьогодні (парафія Св. Арх. Михаїла УГКЦ) [8].

Римо-католицька громада (німці та поляки колоністи) — поч. ХVІІ ст. - 1945[9].

• Храм Архістратига Михаїла (1600 р.)
• Руїни Кірхи (Костелу) Благовіщення Пресвятої Богородиці (1849—1854 рр.)
• Свято-Михайлівський храм (УПЦ КП)

• Іван Дусик (псевдо: «Марцигель») — вояк УПА, командир Військово-польової жандармерії сотні «Сіроманці» ВО-3 «Лисоня»[10]. Лицар Cрібного Хреста Бойової Заслуги 2-го клясу[11].
• Мар'ян Сявавко (1939) — доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент Академії економіки України.
• Василь Була — заслужений артист України.
• Бубісь Іван Антонович (1965) — український футболіст та тренер.

• Цебенко А., Цебенко М. Мужиловичі в суспільно-культурних та релігійних процесах Галичини: історико-краєзнавче дослідження / Андрій Цебенко, прот. Михайло Цебенко. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2015. — 284 с. + вкл.  ISBN 978-617-10-0186-2.
• Яворівщина. 2006. № 8-9. — С. 2; 2006. № 54. — С. 2; 2008. 15 лютого. — С. 3; 2008. 28 листопада. — С. 4; 2011. № 14-15. — С. 7; 2011. № 53. — С. 2; 2011. 2 вересня. — С. 6; 2012. № 44-45. — С. 3.