Музей Передньої Азії

Музей має 14 залів загальною виставковою площею більше 2000 кв. метрів, де експонуються археологічні знахідки, зібрані німецькими експедиціями в Передньої Азії. Вік експонатів — від 8 тис. років (6 тисячоліття до н. е.) до початку епохи завоювання Близького Сходу мусульманами. В основному територія, на якій зібрані експонати, відповідає теперішнім Іраку, Сирії і Туреччині; незначне число — із суміжних країн[2].

Починаючи з епохи неоліту, тут представлені зразки культури Шумера, Вавилона, Ассирії і регіонів північної Сирії — східної Анатолії. В основі колекції — знахідки, зроблені під час розкопок Урука, Шуруппака, Ашшура, Хаттуша, Амарни, Тель-Халафа (Гузан), Самала, Топрах-калі і міста Вавилона . Також представлено наступні розкопки в Німруді, Ніневії, Сузах і Персеполі. У цих експонатах представлені зразки культур шумерів, аккадців, вавилонян, ассирійців, хетів та арамеїв[2].

Джерелом надходження експонатів були знахідки археологічних експедицій, які організовувало Німецьке східне товариство (нім. Deutsche Orient-Gesellschaft). Для прийому цих експонатів в 1899 році в Королівському музеї було відкрито Відділ Передньої Азії. Спочатку ці знахідки надходили на зберігання в музей кайзера Фрідріха (нім. Kaiser-Friedrich-Museum, нині Музей Боде), де вони були відкриті для загального огляду до 1929 року, поки в 1930 році не відкрився Пергамський музей[3].

Під час Другої світової війни колекція не зазнала серйозних втрат. У 1953 році колекція музею Передньої Азії відкрилася знову. У 1958 році Радянський Союз передав уряду Німецької демократичної республіки деякі експонати, раніше вивезені в СРСР згідно з реституцією за підсумками війни[2].

Найбільший інтерес у колекції представляють Ворота Іштар і елементи прилеглої до них Дороги процесій у Вавилоні, залишки Вавилонської вежі, фрагменти храмів Еанни та Інанни, побудованих царем Караіндашем в Уруці, фрагменти тронного залу Навуходоносора II. Крім цього, музей є великим сховищем форм для печаток, циліндричних печаток і клинописних табличок[2].

Музей разом з іншими відомими сховищами є співзасновником товариства «Союз любителів старожитностей Музейного острова в Берліні» (нім. Verein der Freunde der Antike auf der Museumsinsel Berlin e. V.), за посередництвом якого він підтримує зв'язки з іншими міськими вмістищами експонатів, які відносяться до Передньої Азії[4]. Планується створити центральне сховище для цих колекцій у районі Берліна Фрідріхсхаген[5].

У різний час директорами музею Передньої Азії були:

• 1899—1918 — Фрідріх Деліч (нім. Friedrich Delitzsch)
• 1918—1928 — Отто Вебер (нім. Otto Weber)
• 1928—1951 — Вальтер Андре (нім. Walter Andrae)
• 1951—1977 — Герхард Рудольф Майєр (нім. Gerhard Rudolf Meyer)
• 1978—1990 — Ліана Якоб-Рост (нім. Liane Jakob-Rost)
• 1990—1997 — Евеліна Кленгель-Брандт (нім. Evelyn Klengel-Brandt)

З 1998 року музей очолює Беата Сальє (нім. Beate Salje).

• Nicola Crüsemann (Hrsg.), ред. (2000). Vorderasiatisches Museum Berlin. Geschichte und Geschichten zum hundertjährigen Bestehen. Berlin: Staatliche Museen zu Berlin, Stiftung Preußischer Kulturbesitz. ISBN 3-88609-442-1.

• Crüsemann, Nicola (2001). Vom Zweistromland zum Kupfergraben. Vorgeschichte und Entstehungsjahre (1899-1918) der Vorderasiatischen Abteilung der Berliner Museen vor fach-und kulturpolitischen Hintergründen (вид. Jahrbuch der Berliner Museen, NF, Bd. 42. 2000, Beiheft). Berlin: Gebrüder Mann. ISBN 3-7861-2403-5.

• Jakob-Rost, Liane ua (1992). Das Vorderasiatische Museum. Mainz: von Zabern. ISBN 3-8053-1188-5.

• Marzahn, Joachim. (2003). У Beate Salje (Hrsg.). Wiedererstehendes Assur: 100 Jahre deutsche Ausgrabungen in Assyrien. Mainz: von Zabern. ISBN 3-8053-3250-5.

• Salje, Beate. (2001). Vorderasiatische Museen: gestern, heute, morgen (вид. Kolloquium aus Anlass des Einhundertjährigen Bestehens des Vorderasiatischen Museums Berlin am 7. Mai 1999 / / eine Standortbestimmung - Berlin, Paris, London, New York). Mainz: von Zabern. ISBN 3-8053-2778-1.

• Bernau, Nikolaus. (2006). Die Berliner Museumsinsel. Berlin: Stadtwandel-Verlag.

• Пергамський музей

• Vorderasiatisches Museum. Offizielle Webseite (нім.). Архів оригіналу за 26 травня 2012. Процитовано 23 жовтня 2010.