Навуходоносор II

Ще будучи царевичем, Навуходоносор командував вавилонською армією в битві при Каркемиші (кінець травня 605 року до н. е.) і керував вторгненням в Заріччя (землі за річкою Євфрат у напрямку до Середземного моря, тобто Сирія, Фінікія і Юдейське царство). У серпні 605 до н. е., перебуваючи з армією в Сирії, Навуходоносор довідався про смерть батька. Наказавши своїм воєначальникам повертатися з головною армією, здобиччю і полоненими на батьківщину, він у супроводі невеликої свити найкоротшим шляхом поспішив через пустелю у Вавилон. 7 вересня, на 23-й день після кончини батька, він зайняв трон. Тієї ж осені 605 року до н. е. Навуходоносор повернувся в Заріччя і продовжив перервану кампанію, а в лютому 604 року до н. е. повернувся до Вавилона з ще більшою здобиччю.

У червні 604 року до н. е. вавилоняни знову рушили в Заріччя. Проти них виступило філістимське місто Аскалон, що розраховувало на допомогу Єгипту. Аскалонський цар Адон, коли вороги вторглися в його володіння і вже дійшли до Афека (15 км на північ від Лода), послав гінців до фараона Нехо II з проханням про допомогу, але єгиптяни не прийшли, і в грудні 604 року до н. е. Навуходоносор взяв Аскалон штурмом. Місто було пограбоване та зруйноване; цар Адон, знать і вцілілі громадяни були вивезені в полон. У травні 603 року до н. е. Навуходоносор рушив у Юдею, але юдейський цар Йоаким скорився і обіцяв платити данину, не чекаючи облоги Єрусалима. У 602 році до н. е. Навуходоносор завершив підкорення Заріччя.

У грудні 601 року до н. е. Навуходоносор підступив до єгипетського кордону. У запеклому бою єгиптянам вдалося зупинити ворога. Навуходоносорові довелося відступити і повернутися до Вавилону. Втрати вавилонян, особливо в кінноті і в колісницях, були настільки великі, що потрібно було цілих 20 місяців, перш ніж Навуходоносор зумів відновити боєздатність своєї армії. Але й Єгипту перемога дісталася такою ціною, що після цієї битви Нехо був змушений взагалі відмовитися від думки в найближчі роки вести боротьбу з Вавилоном за азійські провінції.

У Заріччі невдачі Навуходоносора викликали підйом антивавилонського руху. Юдея припинила платити Вавилону данину. У грудні 599 року до н. е. передові вавилонські загони знову з'явилися в Заріччі. Цілий рік вавилоняни та їхні союзники спустошували юдейську землю. Нарешті в останніх числах грудня 598 року до н. е. Навуходоносор виступив з Вавилону з головними силами і через місяць, наприкінці січня 597 року до н. е. досяг Єрусалима. Йоаким не посмів чинити опір. Коли він з дарами з'явився до Навуходоносора, той наказав схопити його і вбити. На юдейський престол Навуходоносор посадив сина Йоакима Єхонію. 3023 знатних юдеїв було відведено в полон.

Єхонія став продовжувати антивавилонську політику, що викликало нове вторгнення вавилонської армії. У березні 597 року до н. е. Навуходоносор знову підступив до Єрусалима. Єгояхін, бачачи, що опір даремний, тут же в березні здав місто без бою. Після цього Єхонія разом з усією своєю родиною був відправлений у полон до Вавилона. Туди ж були виселені 10 000 юдеїв. Вавилоняни захопили скарби царського палацу і частину богослужбових предметів Єрусалимського храму. На місце Єхонії Навуходоносор призначив його дядька Седекію, взявши з нього клятву зберігати вірність Вавилону і не вступати в стосунки з Єгиптом. На Юдею було накладено данину.

Нововавилонське царство

У 594 до н. е. помер фараон Нехо. Відразу ж по вступу на престол його син Псамметіх II почав підготовку до великої війни з Вавилонією. У 591 року до н. е. він на чолі флоту і в супроводі сонму жерців прибув нібито з релігійними цілями в фінікійське місто Гебал (Бібл). Це була явна провокація проти Вавилона, під владою якого знаходилася Фінікія. Фараон демонстрував військово-морську міць Єгипту населенню Заріччя, заохочуючи його тим самим до повстання.

Восени 589 до року н. е., за сигналом з Єгипту, юдеї виступили. Навуходоносор на чолі своєї армії з'явився на кордоні Юдеї. Інші дрібні держави Заріччя не посміли примкнути до повстання і на вимогу Навуходоносора виставили свої допоміжні загони. В результаті Юдея залишилася на самоті. Вавилоняни спустошили її територію і 15 січня 588 до н. е. взяли в облогу Єрусалим. Під облогу потрапили також міста Лахіш та Азек, де засіли юдейські гарнізони. 8 лютого 588 року до н. е. Псамметіх II помер, так і не встигнувши послати обіцяну юдеям допомогу.

Виконуючи обіцянку батька юдеям, новий фараон Апрій послав у Азію свою армію і флот. Навуходоносор, дізнавшись про наступ єгиптян, відійшов від Єрусалима і направив свою армію на ворога. Надалі в битві на суші єгиптяни зазнали невдачі, але на морі вони здобули перемогу над об'єднаним флотом Тіра та Кіпру, посланого в бій Навуходоносором. Потім Апрій висадив військо для взяття Сидона, після чого здалися і інші фінікійські міста. Єгипетське проникнення в Фінікію серйозно похитнуло вавилонське панування в Заріччі. Повстав Дамаск, спроби заколоту відбулися в Хаматі та Арпадті. До того ж в Сирію з півночі неодноразово вторгалися лідійці — союзники Єгипту, які вели війну з Мідією, спільницею Вавилона. Але все ж Навуходоносорові вдалося відновити своє панування в Заріччі й продовжити облогу Єрусалима.

Навесні 586 року до н. е. армія Апрія знову з'явилася на півдні, погрожуючи вавилонському війську, що тримало в облозі Єрусалим, але була відтіснена, і 18 липня 586 року до н. е. Єрусалим, страждаючи від голоду та епідемій, скорився. Серед воєначальників, що брали Єрусалим, відзначився Нерґал-шар-уцур, майбутній цар Вавилона. Цар Седекія спробував втекти, але був схоплений біля Єрихона, засліплений і відправлений до Вавилона. Храм Соломона було зруйновано, Єрусалим спалено, а його стіни зрито. Уцілілі після облоги і штурму жителі Юдеї були викрадені в рабство.

Потім Навуходоносор захопив місто Сидон і розгромив державу Едом. І тільки Тір продовжував наполегливий опір. Вавилоняни без зусиль захопили його материкову базу Ушу, але сам Тір, що знаходиться на острові в морі, взяти не змогли і змушені були перейти до його тривалої облоги, яка почалася ще 23 квітня 587 року до н. е.

У 582 році до н. е. Навуходоносорові вдалося нарешті закінчити війну з Єгиптом. Вавилоняни розгромили Аммон і Моав — останні держави в Зайорданні, на які міг розраховувати Єгипет, а потім з'явилися безпосередньо на його кордонах. У цьому ж 582 році до н. е. між Вавилоном та Єгиптом було укладено мирний договір, скріплений шлюбом Навуходоносора з єгипетською царівною Нейтакерт. Тір залишився на самоті і в 575 році до н. е. після 13-річної облоги здався Навуходоносорові. Однак місто зберегло автономію і не було розграбованне. Переможець зобов'язав його лише видати заручників і приймати правителів, яких присилали з Вавилону.

У другій половині царювання Навуходоносора посилилася мідійска загроза для Вавилона. З Мідією, правда, підтримувалися дружні відносини, що однак не завадило Навуходоносорові енергійно зміцнювати Вавилон і кордони своєї держави. Навколо Вавилону були споруджені незвичайно потужні фортифікації. Північніше Сіппара й Опіса, там, де перешийок між Євфратом і Тигром найвужчий, вавилоняни спорудили лінію укріплень, що отримала назву «Мідійської стіни». Основу її складав суцільний рів і вал з вежами. Могутні оборонні споруди було зведено навколо таких великих міст як Сіппар, Кута, Борсіппа.