Музей лемківської культури у Зиндранові

Музей лемківської культури скансен у лемківському селі Зиндранова Підкарпатського воєводства неподалік від Дукельського перевалу на кордоні Польщі зі Словаччиною[1]. Музей був заснований у 1968 році завдяки зусиллям корінного мешканця Зиндранови Теодора Гоча. Протягом багатьох років музей функціонував як приватна установа, спочатку як хижа пам'яток лемківської культури у домі засновника, пізніше як музей під відкритим небом організований на території села. В наш час музей має статус філії державного Підкарпатського музею в Кросно.

Музей лемківської культури у Зиндранові
49°25′29″ пн. ш. 21°43′13″ сх. д.
Тип музей
Країна  Польща
Засновано 1968
Сайт zyndranowa.org
Музей лемківської культури у Зиндранові (Польща)

 Музей лемківської культури у Зиндранові у Вікісховищі

Історія

Музей під відкритим небом був створений на лемківському подвір'ї, побудованому наприкінці XIX століття, яке колись  було власністю прадіда Теодора Гоча — Теодора Кукели (1862—1955), лемківського сільського писаря. Гоч отримав хату у спадок, а коли побудував новий будинок, хижу прадіда виділив під музейне приміщення. Серед експонатів були костюми, предмети побуту і витвори культури лемків. Музей протягом багатьох років розвивав і утримував Теодор Гоча, тільки у 1990 році додалось невелике державне співфінансування[1]. Довгий час музей був недофінансованим, а 2017 року йому загрожувало закриття з цієї причини[2].

Експозиція

Головним об'єктом етнографічного музею під відкритим небом є хижа Теодора Кукели від 1860 року. До курної хати 1901 року було додано кухню та димохід. Стайня була побудована 1923 року, а хлів 1934. Інтер'єр хати — це реконструкція кабінету селищного писаря, з архівами, книгами, листами та фотографіями з теренів Лемківщини. У окремій кімнаті, коморі, знаходяться сакральні експонати: залізні хрести, літургійні речі, копії ікон. Також є багата колекція писанок, прикрашена традиційними лемківськими візерунками.

Серед господарських інструментів і предметів можна побачити ціп, ткацький верстат, жорна.

Музей зібрав також військові знахідки після операції на Дукельському перевалі: уніформа, каски, зброя, осколки. У 1975 році на території музею під відкритим небом встановлено пам'ятник загиблим у боях воїнам. У грудні 1976 року влада наказала армії підірвати його. У наш час про битву на перевалі нагадує невеликий пам'ятник. Також на території музею є інший пам'ятник в честь лемків — жертв таборів у Талергофі і Явожно.

У скансені є також колодязь з журавлем, вітряк від Вапенного, каплиця, циганська кузня з Вільхіця, а також меморіальні таблиці лемківським художникам В. Хилаку та І. Русенку.

Одним з об'єктів скансену є єврейський будинок, колишня власність родини Залманів. У відкритті експозиції юдеїв, пов'язаних з Лемківщиною взяв участь спонсор і одночасно єдиний єврей Зиндранови, що пережив війну, Самуїл Олінер, який зараз проживає у США.

Заходи

З 1992 року музей є організатором щорічного Свята лемківської традиції на кордоні культур «Од Русаля до Яна». Щорічно в ньому беруть участь лемки з Польщі та з-за кордону.

Стараннями Теодора Гоца музей видає щомісячний журнал «Загорода» лемківською, українською та польською мовами, присвячений культурі лемків[3].

Галерея

Див. також

Примітки

  1. Магочій П. Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1
  2. Катерина Чурилова (, 3 квітня 2017). Музей лемківської культури у польській Зиндрановій опинився під загрозою закриття. https://zaxid.net/news/. Процитовано 9 грудня 2018.
  3. Лемки: в пошуках істини. day.kyiv.ua. газета "День". 2 березня 2001. Процитовано 9 грудня 2018.

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.