Музика австралійських аборигенів

Діджеріду — музичний духовий інструмент аборигенів Австралії. Один з найстаріших духових інструментів в світі. Археологічні досліди наскельного живопису в Північній території дозволяють припустити, що мешканці регіону Какаду грали на інструменті 15000 років тому.

Він являє собою довгу трубку без отворів для пальців. Він робиться зі шматка стовбура евкаліпта завдовжки 1-3 метри, серцевина котрого виїдена термітами, проте на сьогодні використовують також ПВХ. Мундштук може бути оброблений чорним бджолиним воском. Інструмент часто розписують фарбами або прикрашають зображеннями тотемів племені.

Під час гри використовується техніка безперервного (циркулярного) дихання. Традиційно на діджеріду грають лише чоловіки. Як правило, гра на діджеріду супроводжує церемоніальний спів (наприклад, ритуали corroboree) та має властивість входження в транс. Набагато рідше діджеріду використовується як сольний інструмент.

Діджеріду найтіснішим чином вплетений у міфологію австралійських аборигенів, символізуючи в собі образ райдужної змії Юрлунґур. Унікальність діджеріду як музичного інструмента полягає в тому, що зазвичай він звучить на одній ноті (котра називається «дрон», або «гудіння»). При цьому інструмент має дуже великий діапазон тембру. Порівнятись з ним може лише людський голос, варган та частково орган.

Хоча інструмент не отримав широкого розповсюдження по всій країні і звичайно використовувався в північних регіонах, нині діджеріду вважається національним музичним інструментом корінних австралійців і відомий у всьому світі. Відомі музиканти, котрі грають на діджеріду: Джалу Гуррувіві, Марк Еткінс, Вільям Бартон, Девід Гадсон, Джо Гейя та Чарлі МакМахон.

Хлопавки (англ. Clapstick ), або тріскачки, — традиційний музичний ударний інструмент аборигенів Австралії. Хлопавки в більшості схожі з клаве, будучи свого роду видом барабанних паличок. Проте, на відміну від барабанних паличок, котрі зазвичай використовуються для ударів у барабан, хлопавки призначені для ударів однією паличкою об другу.

Хлопавки являють собою дві дерев'яні палички однієї довжини та традиційно супроводжують гру на діджеріду для підтримання ритму.

Мовою австралійських аборигенів півострова Арнем-Ленд хлопавки називаються bimli. Існує також безліч назв інструмента іншими мовами австралійських аборигенів, котрі, як правило, при дослівному перекладі означають «палички» або «музичні палички».

Банггул (англ. Bunggul) — стиль музики, котрий виник на території берегів річки Манн (Новий Південний Уельс). Характеризується насиченими текстами (часто це опис епічних подорожей) та повторами. Можуть виконуватись без музичного супроводу або під перериваний акомпанемент.

Венга (англ. Wangga) — стиль музики, котрий виник на території берегів річок Саут та Іст-Аллігейтор (Арнем-Ленд). Музика починається на неймовірно високій ноті під акомпанемент ударних (хлопавки), а потім відбувається різкий перехід на низькі тони. Через невеликий проміжок часу мелодія знову переходить на високі тони і так далі. Виконується на діджеріду. Як правило, в цій музиці виражаються теми, пов'язані зі смертю та відродженням.

Стиль музики кун-боррк (англ. Kun-borrk), що виник на території берегів річок Манн та Аделаїда, характеризується використанням повноцінних слів, котрі співаються під акомпанемент діджеріду та хлопавок (на відміну від більшості інших стилів австралійської етнічної музики, де використовується складовий спів).

«Лінії пісень» (англ. Songlines) або «сліди сновидінь» (англ. Dreaming tracks) в анімістичній системі вірувань австралійських аборигенів являють собою шляхи по всій землі (а іноді і по небу), котрі позначають маршрути подорожей під час сну місцевих духів або богів. Ці уявлення отримали відображення в традиційній музиці, танцях, фольклорі та живописі. 

В музиці «лінії пісень» представлені у вигляді певних пісень, котрі описують різноманітні конкретні маршрути, котрими слідом за богами та духами переміщуються австралійські аборигени. Знаюча людина може переміщатись по континенту, повторюючи слова пісні, в котрій описуються певні географічні орієнтири. Корінні народи, котрі часто подорожують по пустелям Австралії, могли переміщатись на великі відстані, виконуючи ці пісні в потрібній послідовності. В Австралії існує загальна система «лінії пісень» різних народів, котра охоплює великі території.

Описувальну функцію виконують не лише слова пісні, але і сама музика. Ритм є головним елементом, котрий дозволяє розуміти «лінії пісень». Завдяки загальності музичних елементів ці пісні є універсальними для племен, котрі розмовляють різними мовами.

Див. також Лінії лєй.

Плач по смерті (англ. Death Wail) — це тісно пов'язана з ритуалом та обрядом похоронна пісня, котра виконується після смерті одного з членів племені. Цей стиль музики широко розповсюджений серед племен центральної та північної Австралії, а також аборигенів островів Торресової затоки.

У племен різних регіонів Австралії цей стиль музики називається по-особливому: emeba (Гурт-Айленд), fjatpangarri (Yirrkala), manikay (Арнем-Ленд). Це пісні про історію племені або окремого роду. З усіх стилів австралійської етнічної музики племені пісні найбільш підвержені змінам та оновленням і завжди залишаються актуальними для австралійських аборигенів протягом їх тривалої історії.

Див. також Death wail.