Мусіяка Віктор Лаврентійович

• 1973 року закінчив Харківський юридичний інститут, аспірантуру при інституті.
• Кандидатська дисертація «Солідарна відповідальність за спільне заподіяння шкоди» (1977).

• Жовтень 1964 — листопад 1965 — фрезерувальник Суднобудівного заводу імені 61 комунара, місто Миколаїв.
• Листопад 1965 — грудень 1968 — служба в армії.
• Січень — травень 1969 — слюсар Ольшанського цементного заводу.
• Травень — серпень 1969 — робітник радгоспу «Криничанський», Миколаївська область.
• 1969–1973 — студент Харківського юридичного інституту.
• Листопад 1973 — листопад 1976 — аспірант кафедри цивільного права, з грудня 1976 — асистент, з червня 1978 — старший викладач, з червня 1980 — доцент, жовтень 1980 — січень 1984 — заступник секретаря парткому, з листопада 1985 — в.о. завідувача кафедри, завідувач кафедри цивільного права, січень 1984 — квітень 1986 — декан заочного факультету, грудень 1986 — квітень 1988 — проректор з навчально-методичної роботи, квітень 1988 — квітень 1990 — старший науковий працівник, червень 1991 — серпень 1994 — в.о. завідувача кафедри, завідувач кафедри основ підприємництва і фінансового права, з листопада 1992 — професор Харківського юридичного інституту (з березня 1991 — Українська державна юридична академія, потім — Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого).
• Вересень 2000 — березень 2001 — директор Центру комерційного права.
• 2000–2002 — професор, завідувач кафедри галузевих правничих наук правничого факультету Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Голова наглядової ради Центру розвитку українського законодавства (з грудня 1999).

Академік Міжнародної академії комп'ютерних наук і систем (з 1998).

В 1994 розпочинає політичну діяльність. Народний депутат України 2-го скликання з квітня 1994 р. по квітень 1998 р., висунутий виборцями. Член групи «Реформи». Член Комісії з питань правової політики і судово-правової реформи.

З листопада 1995 р. по червень 1996 р. — постійний представник Президента України у Верховній Раді України[2][3].

З жовтня 1996 р. по квітень 1998 р. — заступник Голови ВР України[4]. Потім — головний консультант Науково-експертного управління Секретаріату ВР України, заступник директора з наукової роботи Інституту законодавства ВР України.

Очолював дві ТСК: по доопрацюванню проекту Закону України про місцеве самоврядування в Україні (1996); для підготовки проекту Цивільного кодексу України (1997).

До квітня 1998 був членом Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при Президентові України.

У 1998 році очолює виборчий блок «Вперед, Україно!», який брав участь у Парламентських виборах 1998 року, однак до парламенту не потрапляє — блок набрав лише 1,73 % голосів[5].

У 1999 році В.Мусіяка очолює новостворену партію Вперед, Україно!. На виборах 2002 року потрапляє до Верховної ради 4-го скликання за списками блоку «Наша Україна», до якого входила і очолювана ним партія Вперед, Україно!.

Діяльність В. Мусіяки у Парламенті з 04.2002 р. по 05.2006 р. позначена кількома переходами по фракціях[6]:

В. Мусіяка голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення політичної реформи, парламентської реформи та організації парламентського контролю Комітету Верховної Ради з питань правової політики.

У парламентських виборах 2006 року В.Мусіяка очолює список партії «Вперед Україно!»[7], яка не потрапляє до Верховної Ради, набравши лише 0,02 % голосів.

У парламентських виборах 2007 участі не брав.

У 2014—2015 рр. — член Конкурсної комісії, до повноважень якої входить висунення кандидатур на посаду директора Національного антикорупційного бюро України. Призначений за квотою ВРУ[8].

• Орден Свободи (28 червня 2021, посмертно) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 25-ї річниці прийняття Конституції України[9]
• Заслужений юрист України (1 листопада 1996) — за значний особистий внесок у розробку і прийняття Конституції України, активну законотворчу роботу[10]
• Член-кореспондент Міжнародної академії комп'ютерних наук і систем з 1993 р.
• Державний службовець 1-го рангу з 07.1998 р.
• Нагороджений медаллю «За трудову відзнаку» (1986 р.).

Автор, співавтор близько 120 наукових праць, зокрема книг:

• «Радянське цивільне право» (1983 р., співавтор),
• «Авторські договори» (1988 р.),
• «Цивільно-правовий захист прав громадян» (1993 р., співавтор),
• «Правове регулювання підприємницької діяльності» (1995 р.).

• Мусіяка // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Персональний сайт