Мухомор щетинистий

Мухомор щетинистий (Amanita solitaria) — вид грибів роду мухомор (Amanita). Сучасну біномінальну назву надано у 1836 році[5].

?
Мухомор щетинистий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Відділ: Базидіомікотові (Basidiomycota)
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Ряд: Агарикальні (Agaricales)
Родина: Мухоморові (Amanitaceae)
Рід: Мухомор (Amanita)
Вид: Мухомор щетинистий
Біноміальна назва
Amanita solitaria
  (Bulliard) Mérat, 1872
Синоніми
  Agaricus solitarius Bull., [1]

Amanita procera Pers., [2]
Venenarius solitarius (Bull.) Murrill, [3]
Aspidella solitaria (Bull.) E.-J. Gilbert, [4]

Посилання
Вікісховище: Amanita echinocephala
EOL: 162787
MB: 211344
IF: 211344

Будова
Молодий гриб

Білувата блискуча шапинка напівкуляста 15–16 см в діаметрі, в центрі світловохриста, густо вкрита залишками покривала, що схожі на щетинисті лусочкоподібні бруднобілі бородавки. З віком стає опуклорозпростерта з гладким пластівчастим краєм. Густі білуваті пластинки вільні. Згодом вони набувають зеленкуватожовтого відтінку. Спори безбарвні. Циліндрична ніжка 6–14×1,0–3 см донизу потовщена, вкрита концентричними рядами білуватих пластівців. Має прирослу до ніжки біля основи сірувату, трухляву вольву. На верхівці має біле тонке трохи смугасте кільце. М'якуш білий, на зламі кремовий, з неприємним запахом, без особливого смаку.

Життєвий цикл

Плодові тіла з'являються у липні–жовтні.

Поширення та середовище існування

Росте у широколистяних (дуб, клен) та мішаних (береза, сосна) лісах. Поширений у Євразії. В Україні зустрічається на Правобережному Поліссі (Пуща-Водиця), у Правобережному Лісостепу (Київ, Голосіїв, Конча-Заспа, заказник «Лісники», Канівські дислокації в Черкаській області, заказник загальнодержавного значення «Савранський ліс» в Одеській області), у Лівобережному Лісостепу (біля с. Капустинці Сумської області та Михайлівки Полтавської області), у Правобережному злаково-лучному Степу (Вознесенське лісництво у Вознесенському районі Миколаївської області) та на Південному березі Криму (біля Ялти, поблизу «Галявини казок»).

Практичне використання

Є повідомлення, що гриб їстівний, однак його радять уникати через схожість з іншими отруйними видами мухоморів. Здатний накопичувати у собі метали.[6]

Природоохоронний статус

Включений до третього видання Червоної книги України (2009 р.). Охороняється у Канівському природному заповіднику та заказниках загальнодержавного значення «Лісники» й «Савранський ліс».

На марках

Зображений на марці Молдови 2007 р.

Див. також

Примітки
  1. Herbier de la France 1: t. 48 (1781)
  2. Traité sur les Champignons Comestibles: 186 (1818)
  3. Mycologia 4 (5): 240 (1912)
  4. Iconographia Mycologica 27: 79 (1940)
  5. Amanita solitaria. www.mycobank.org. Процитовано 2017-01-07T08:54:12+00:00.
  6. Borovicka, J; Randa, Z; Jelínek, E; Kotrba, P; Dunn, CE (2007). Hyperaccumulation of silver by Amanita strobiliformis and related species of the section Lepidella.. Myc. Res. 111 (11): 1339–1344. PMID 18023163. doi:10.1016/j.mycres.2007.08.015.

Джерела
  • Amanita solitaria // Mycobank.org, — CBS-KNAW Fungal Biodiversity Center Utrecht, 2016. — URL
  •   Mérat, F.V. 1836. Nouvelle flore des environs de Paris. 1:1-489 
  • Amanita solitaria // Червона книга України, 2016. — URL
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.