Міжзоряна комета

Міжзо́ряна коме́та — комета, що гіпотетично існує в міжзоряному середовищі[1], яка не пов'язана силою тяжіння з іншими зірками[2].

Комета 96P/Machholz — можливо, одна з міжзоряних комет

Хоча жодної такої комети не було виявлено, передбачається, що ці об'єкти дуже поширені в міжзоряному просторі. Міжзоряна комета може бути виявлена тільки якщо вона проходить через нашу Сонячну систему у поблизу Сонця, або якщо вона відокремилася від Хмари Оорта і почала рухатися по сильно витягнутій гіперболічній орбіті, не пов'язаній з гравітацією Сонця. Комети зі слабкими гіперболічними траєкторіями вже спостерігалися, але траєкторії цих комет показують, що вони були викинуті з хмари Оорта, тобто утворилися в нашій Сонячній системі, а не в системі іншої зірки або в міжзоряному середовищі.

Сучасні моделі утворення хмари Оорта показують, що більшість комет викидалися з неї в міжзоряний простір і тільки мала частина залишалася в хмарі. Розрахунки показують, що кількість викинутих із хмари комет в 3−100 разів більше, ніж тих що в ньому залишилися. За іншими моделями кількість викинутих комет становить 90-99% всіх утворених там комет.[3]. І немає ніяких підстав вважати, що в інших зоряних системах утворення комет відбувається якимось іншим шляхом, що виключає подібне розсіювання[1].

Якщо міжзоряні комети дійсно існують вони повинні час від часу проходити через внутрішню частину Сонячної системи[1]. Вони повинні підходити до Сонячної системи з різними швидкостями з області сузір'я Геркулеса, оскільки Сонячна система рухається саме в цьому напрямку[4].

Враховуючи, що жодної комети зі швидкістю руху перевищує швидкість утікання від Сонця досі виявлено не було[5], можна зробити висновок, що існує верхня межа щільності комет в міжзоряному просторі. Імовірно щільність комет не може перевищувати цифру в 10¹³ комет на кубічний парсек[6].

У рідкісних випадках міжзоряні комети можуть бути захоплені при проходженні через Сонячну систему і переведені тяжінням Сонця на геліоцентричну орбіту. Комп'ютерне моделювання показує, що Юпітер — єдина планета, яка досить масивна для того, щоб захопити таку комету і перевести її на навколосонячну орбіту, але подібне захоплення можливе тільки раз на 60 мільйонів років. Прикладом такої комети, можливо, є комета 96P/Махгольца, яка має дуже незвичайний хімічний склад, схожий зі складом міжзоряного середовища, з якого вона і могла утворитися.[5]

Див. також

Примітки

Valtonen, Mauri J.; Jia-Qing Zheng, Seppo Mikkola (Март 1992). Origin of oort cloud comets in the interstellar space. Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy (Springer Netherlands) 54 (1-3): 37–48. doi:10.1007/BF00049542. Процитовано 30 грудня 2008.
Francis, Paul J. (20 грудня 2005). The Demographics of Long-Period Comets. The Астрофизический журнал 635 (2): 1348–1361. Bibcode:2005ApJ...635.1348F. doi:10.1086/497684. Процитовано 3 січня 2009.
Choi, Charles Q. (24 грудня 2007). The Enduring Mysteries of Comets. Space.com. Архів оригіналу за 3 липня 2012. Процитовано 30 грудня 2008.
Struve, Otto; Lynds, Beverly and Pillans, Helen (1959). Elementary Astronomy. New York: Oxford University Press. с. 150.
MacRobert, Alan (2 грудня 2008). A Very Oddball Comet. Sky & Telescope. Процитовано 26 березня 2010.
Torbett, M. V. (июль 1986). Capture of 20 km/s approach velocity interstellar comets by three-body interactions in the planetary system. Astronomical Journal 92: 171–175. doi:10.1086/114148. Процитовано 1 січня 2009.

{{Navbox with collapsible groups

| name = Комети
| state = autocollapse
| title = Комети
| bodyclass = hlist
| selected = 
| basestyle = text-align: center;

| section1 =
|subgroup
| groupstyle = text-align: center;
  | image = 


  | group1 = Властивості
  | list1 =

  | group2 = Типи
  | list2 =

Періодичні
- Нумеровані
- Втрачені
- Довгоперіодичні
- Галлеївського типу
- Родини Юпітера
- Типу Енке
- Головного пояса
Неперіодичні
- Near-parabolic
- Гіперболічні
- Невідома орбіта
Велика комета
Близькосонячна комета (Крейца)
Вироджена комета
Кам'яна комета
Екзокомета
[[Міжзоряна комета

  | group3 = Див. також
  | list3 =

Naming of comets
Кентаври
Відкривачі комет
- LINEAR
Extraterrestrial atmosphere
Хмара Оорта
Малі тіла Сонячної системи
Астероїд
Дамоклоїд

  | group4 = Дослідження
  |  list4 =

Список польотів до комет
Список комет, відвіданих космічними апаратами

  | group5 = Останні
  | list5 =

  | group6 = Культура та
гіпотези
  | list6 =

Комета з антиречовини
Комети у фантастиці
Кометні врожаї

}}

| section2 = Списки комет (більше)
| abbr2 = Lists
| state2 =

| list2 =

| below =

Категорія
Commons
Wikinews

}}

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[Valtonen-1] Valtonen, Mauri J.; Jia-Qing Zheng, Seppo Mikkola (Март 1992). Origin of oort cloud comets in the interstellar space. Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy (Springer Netherlands) 54 (1-3): 37–48. doi:10.1007/BF00049542. Процитовано 30 грудня 2008.

[Francis-2] Francis, Paul J. (20 грудня 2005). The Demographics of Long-Period Comets. The Астрофизический журнал 635 (2): 1348–1361. Bibcode:2005ApJ...635.1348F. doi:10.1086/497684. Процитовано 3 січня 2009.

[3] Choi, Charles Q. (24 грудня 2007). The Enduring Mysteries of Comets. Space.com. Архів оригіналу за 3 липня 2012. Процитовано 30 грудня 2008.

[4] Struve, Otto; Lynds, Beverly and Pillans, Helen (1959). Elementary Astronomy. New York: Oxford University Press. с. 150.

[MacRobert-5] MacRobert, Alan (2 грудня 2008). A Very Oddball Comet. Sky & Telescope. Процитовано 26 березня 2010.

[Torbett-6] Torbett, M. V. (июль 1986). Capture of 20 km/s approach velocity interstellar comets by three-body interactions in the planetary system. Astronomical Journal 92: 171–175. doi:10.1086/114148. Процитовано 1 січня 2009.