Мійна Хярма

Мійна Хярма (ест. Miina Härma; до 1935 року — Мійна Герман; нар. 9 лютого 1864 — пом. 16 листопада 1941) — естонськаа композиторка, органістка, хорова диригентка.

Мійна Хярма
ест. Miina Härma
Основна інформація
Дата народження 9 лютого 1864(1864-02-09)[1]
Місце народження Лівонія
Дата смерті 16 листопада 1941(1941-11-16)[1] (77 років)
Місце смерті Тарту
Поховання
цвинтар Рааді : 
Громадянство Російська імперія і Естонія
Професії диригентка, композиторка, хормейстерка, музична педагогиня, органістка
Освіта Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Жанри класична музика
Нагороди
 Файли у Вікісховищі

Життя і творчість

Мійна Хярма народилася в сім'ї вчителя і музиканта. Ходила до школи в Тарту. Починаючи з 15 років брала уроки гри на фортепіано і композиції у естонського композитора і літератора Карла Августа Германа (не родича).

З 1883 по 1890 рік навчалася в Санкт-Петербурзькій консерваторії органу (у Луї Гомиліуса) і композиції. Після навчання залишилася в Санкт-Петербурзі, де працювала викладачкою музики і органісткою. Виступала з концертами і за кордоном.

У 1894 році повернулася до Тарту, працювала органісткою і заснувала престижний змішаний хор (з 1920 року «Miina Hermanni Lauluseltsi segakoor»).

З 1903 по 1915 рік жила в Кронштадті, де в основному працювала музичною викладачкою. Під час Першої світової війни переїхала назад до Тарту. У 1917 році стала викладати музику в жіночій гімназії, де пропрацювала до 1929 року. Одночасно була головною редакторкою щомісячного журналу «Eesti Muusika Kuukirja» і головою «Тартуської асоціації музичного мистецтва» (ест. Tartu Helikunsti Selts)[2][3]. У 1919 році разом з іншими музикантами заснувала Вищу музичну школу в Тарту. В 1939 році була обрана почесною докторкою Тартуського університету і стала почесною професоркою Талліннської консерваторії[4].

Мійна Хярма жила в Тарту аж до своєї смерті. Похована на цвинтарі Рааді. У 1965 році естонський скульптор Олександр Еллер встановив на її могилі надгробний пам'ятник з граніту[5].

Гімназія імені Мійни Хярми

Жіноча гімназія в Тарту (вулиця Яана Тиніссона, 3), де з 1917 року викладала Мійна Хярма, з 1964 року носить її ім'я[6]. У 1984 році був перед гімназією був встановлений пам'ятник музикантці. У 2014 році випущена пам'ятна монета євро Естонії, присвячена 150-річчю з дня народження Мійни Хярми.

Музичні твори

Мійна Хярма відома не тільки як органістка і активна учасниця музичного життя Естонії, а й передусім як керівниця хору на Естонських святах пісні і композиторка. Вона написала близько 200 хорових творів, що відрізняються ліричним тоном. Крім того, Хярма написала три книги пісень для хорів, десять каватин, кантату «Калев і Лінда» (1895), кілька відомих обробок народних пісень і зингшпіль «Murueide tütar» (1902)[7].

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1031484892 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Leida Kalling-Kant, Miina Härmaga enne ja nüüd, Tulimuld nr 1, 1964, lk 29
  3. Eesti nõukogude entsüklopeedia, 3. köide, lk 510/511, Tallinn: Valgus, 1988
  4. Eesti elulood.
  5. Miina Härma (1864—1941) haud
  6. http://mhg.tartu.ee/index.php?option=com_content&view=article&id=50&Itemid=58
  7. Artur Vahter, Miina Härma, lk 149—153, Tallinn: Eesti Raamat, 1971

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.