Мілова (село)
Мілова́ — село в Україні, у Балаклійському районі Харківської області. Населення становить 1269 осіб. Орган місцевого самоврядування — Міловська сільська рада.
| село Мілова | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Харківська область |
| Район/міськрада | Балаклійський район |
| Рада | Міловська сільська рада |
| Облікова картка | Мілова |
| Основні дані | |
| Засноване | 1686 |
| Населення | 1269 |
| Площа | 2,75 км² |
| Густота населення | 461,45 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 64253 |
| Телефонний код | +380 5749 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°26′56″ пн. ш. 36°42′05″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
81 м |
| Водойми | р. Сіверський Донець |
| Відстань до районного центру |
12 км |
| Найближча залізнична станція | Балаклія |
| Відстань до залізничної станції |
12 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 64253, Харківська обл., Балаклійський р-н, с.Мілова, вул.Нова,2 |
| Сільський голова | Тепанян Артавазд Маміконович |
| Карта | |
  Мілова | |
 Мілова  Мілова | |
| Мапа | |
| |
Географія
Село Мілова знаходиться в місці впадання річки Мілова в річку Сіверський Донець. Поруч знаходиться балка Міловатка, великий крейдяний кар'єр (перепад висот 163 — 66 м), відвали.
Археологія
- «Сіверське городище» багатошарове, бондарихинської культури, скіфської доби та салтівської культури. XII—X ст.до н. е., IV—III ст.до н. е., VIII-Х ст. н. е., площа 18700 кв.м, в урочищі Сіверське; дослідники: Ляпушкін І.І, 1947 р. Шрамко Б.А,, 1952 р. Буйнов Ю. В., 1988 р. Ревенко В. І.;
- 6 могил висотою 0,3-1.7 м, розташовані на захід, схід та південний схід від села.[1]
Історія
- Поруч з селом Мілова знаходиться городище IV—III ст. до н. е.
- 1686 — "Від Андрієвих Лоз, Андріївки по берегу р. Дінець були влаштовані укріплення. На Брижечевому і Міловому броду, що тепер слобода Мілова на р. Міловій і Дінцю, і під самою Андріївкою, андріївці тримали варту. В той час, весь лівий берег Дінця (належав Російській Імперії) був покритий лісами, які тяглися від Андріївки до Балаклеї. Генерал Григорій Косагов, від 8 жовтня 1681 року, забороняє під страхом смертної кари не тільки рубати, але навіть прокладати дороги і стежки в цих лісах, щоб не відкривати свободнаго ходу татарам і Байракам кримської сторони ".
- За наявними даними у другій половині XVIII в. Мілова була заселена вихідцями з Петербурзької губернії. Одним з перших поселенців був Сафрон Уваров (біля 1750 -?). Всі його нащадки протягом двохсот тридцяти років жили на одній вулиці, яка нині носить ім'я Героя Радянського Союзу — Василя Уварова.
- 1750 — в селі збудована дерев'яна церква св. Миколая.
- 1829 — Шебелинське повстання, виступ селян в окремих селах і слободах (в тому числі і в селі Мілова) Слобідсько-Української губернії проти перетворення їх царським урядом в військових поселенців.
- За даними на 1864 рік у казеній слободі Шебелинської волості Зміївського повіту мешкало 1516 осіб (776 чоловічої статі та 740 — жіночої), налічувалось 301 дворове господарство, існувала православна церква[2].
- 1877 — в селі відновлена дерев'яна церква св. Миколая.
- Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 2 458 осіб[3].
- Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Міловій, Первомайському та Дружківці — 230 людей[4].
Відомі мешканці
Уродженці
- Уваров Василь Тимофійович — радянський військовик часів Другої світової війни, командир вогневого взводу 1180-го винищувального протитанкового артилерійського полку 13-ї окремої винищувальної протитанкової артилерійської бригади (2-а танкова армія), молодший лейтенант. Герой Радянського Союзу.
Братське поховання у с. Мілова, дошка з правого боку.
Братські могили радянських воїнів. Поховано 728 воїнів
Братське поховання у с. Мілова, дошка зліва.
Джерела
Примітки
- Лист Харківської Облдержадміністрації на запит ВМ УА від 28 березня 2012. Файли доступні на сайті конкурсу WLM.
- рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1478)
- рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
- Мартиролог. Харківська область, ст. 246—251
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.