Мінас Тохатці

Мінас Тохатці (вірм. Մինաս Թոխաթցի, 1510—1621/22) — вірменський поет і гусан XVI—XVII століть[1][2][3][4].

Мінас Тохатці
вірм. Մինաս Թոխաթցի
Народився 1510
Токат
Помер 1621 або 1622
Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Національність вірмени
Місце проживання Кам'янець-Подільський
Сучава
Діяльність писар, поет
Знання мов вірменська
Жанр complaintd і сатира

Життя і творчість

Народився в 1510 році у Тохаті. 1540 року іммігрував в Кам'янець-Подільський, звідти в Сучаву. У 1563 переїхав до Лемберга (нині Львів). Був секретарем архієпископа місцевої вірменської громади Григора Варагеці[5][6], в 1572—1619 роках працював у вірменському суді Львова, через що іноді називався Ловандаці (Львівський) або Лехаці (Польський)[2][4][7]. Займався переписами рукописів і писав поеми. Там же помер у віці 111 років.

Літературна спадщина Мінаса Тохатці дуже різноманітна, зустрічаються поеми й релігійного і світського змісту, і трагічні, і сатиричні. Писав як на грабарі, так і на ашхарабарі — розмовною мовою свого часу. Особливо відомі його «Плач по вірменах країни Олахів» (вірм. «Ողբ ի վերայ Օլախաց երկրին հայերուն», 1552 р.) і «Хвала арісі» (вірм. «Գովասանք հերիսի», 1563 р.). У «Плачі» розповідається про переслідування вірмен Молдавії на релігійному ґрунті в 1551—1552 роках з боку господаря Стефана Рареша.

Мінас був очевидцем тих подій і його поема містить важливі історичні відомості[2][8][9]. «Хвала арісі» являє собою сатиричний вірш про вірменську страву аріса; усілякими хвалами і перебільшеними характеристиками страви автор висміює апетит ненажерливих людей[10][11][12]. Складається з 200 рядків, написаний на ашхарабарі[13][14].

Посилання

Примітки
  1. A. J. Hacikyan, G. Basmajian, E. S. Franchuk, N. Ouzounian. The Heritage of Armenian Literature: From the sixth to the eighteenth century. — Detroit, MI: Wayne State University Press, 2002. — С. 757. — 1108 с. — ISBN 0814330231.
  2.  // Армянская советская энциклопедия. — Ер., 1981. — С. 554.
  3. L'Iran, l'Arménie et la Géorgie // Histoire de l'humanité: 1492—1789 — вид-во Юнеско, 2008. — С. 666. — 1247 с. — ISBN 923202814X.
  4. Armenian music. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 10 січня 2014.
  5. Kevork B. Bardakjian. A Reference Guide to Modern Armenian Literature, 1500—1920: With an Introductory History. — Wayne State University Press, 2000. — С. 39—40. — 714 с. — ISBN 978-0-81432-747-0.
  6. Rachel Goshgarian Blending In and Separating Out: Sixteenth-Century Anatolian Armenian Food and Feasts. in: Starting With Food. Culinary Approaches to Ottoman History. ed. Amy Singer. стр. 49—68
  7. Вартан Григорян. История армянских колоний Украины и Польши (армяне в Подолии). — Ер.: изд-во АН АрмССР, 1980. — С. 190. — 291 с.
  8. Тораманян, А. Х.  // Историо-филологический журнал АН АрмССР. — Ер., 1981. — № 3. — С. 211—223.
  9. Джотян-Крайчир Пирошка.  // Вестник общественных наук НАН РА. — Ер., 2008. — № 1. — С. 3—17.
  10. James R. Russell.  // Le Muséon. Vol: 116 Issue: 1-2. — 2003. — С. 137—179.
  11. James R. Russell.  // Iran and the Caucasus 17(2). — 2011. — С. 189—214.
  12. Авдалбекян М. Т.  // Историо-филологический журнал АН АрмССР. — Ер., 1962. — № 1. — С. 84—93.
  13. Аршаруни А.  // Бюллетень общественных наук АН АССР. — Ер., 1962. — № 1. — С. 84—93.
  14.  // Вестник общественных наук АН АрмССР. — Ер., 1980. — № 3. — С. 92—108.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.