Сучава

• Суча́ва (рум. Suceava, /su'ʧe̯a.va/) — сучасна румунська й українська назва[2]; походить від назви річки Сучави (Сочави), що бере початок на території України. За твердженнями дослідників, назва річки має відношення до слів «сочитися», або «сочевиця»[3].
• Соча́ва (ст.-укр. Сочава) — староукраїнська назва; згадується в руських літописах XII ст.[4]., діловій документації Молдавського князівства XIV—XV ст. [5].
• Січа́ва — назва в українських думах[6].

Згадується в літописах XII століття, пізніше в грамоті 1388 року[7] як торговельний осередок на шляху зі Львова до Галаца.

Місто Сучава розташоване на ріці Сучава з правої сторони, в Буковині. До Сучави належали присілки Іткани старі, Шептелець, Кути, Замка. Від Сучави до Львова 365 км, до Чернівців 90 км. З Сучави йшов торговий шлях на Львів, Бистрицю.

1146 — Сучава входила до складу Бераладської землі

В XIII ст. Сучава належала воєводі Сторожинцю.

З 1372–1377 — столичне місто князя Юрія Коріатовича, похований в 1400 монастирі Василів біля Бирлад.

1374 Юрій Коріатович заклав в Сучаві метрополію під зверхністю Охриди. Першою митрополицькою церквою була княжа церква Св. Юрія, в якій спочатку знаходилися мощі Св. Івана з Білгороду (Дністровського). Сучава (Сочява) відзначається як руське місто у Волощині в Списку руських міст (1370-1390 рр).

Руїни княжого замку 1374, Сучава

1388 Петро Мушат переніс свою резиденцію до Сучави.

Олександр Добрий запросив для підняття торгівлі до Сучави вірмен. 1407 року воєвода надав право вільної торгівлі львівським і подільським купцям[8].

1497 Сучаву взяв в облогу Ян Ольбрахт, який мав намір посадити на трон свого брата Сигізмунда.

1391–1564 — столиця Молдовського князівства.

1456 Сучаву взяв Сенявський.

1457 Сучаву забрав Степан III Великий

1466 під Сучавою знаходився Матвій Корвінь, але Степан Великий відбив війська Корвіня.

1470 і 1485 під Сучавою знаходилися турки, які попалили місто з усіх боків і більшу частину зруйнували, але замок не взяли.

1509 під містом знаходився воєвода Кам'янецький.

1539 місто взяв султан Сулейман, молдовський воєвода Петро Рареш змушений був укритися в Семигороддю. А Сулейман на його місце назначив Степана, який в тому ж році був в себе в замку вбитий. Заколот цей зорганізував гетьман Михайло. Він посадив на молдовський трон Олександра Корнія, який також в 1540 році був убитий.

1541 в Сучаву повернувся Петро Рареш та помстився боярам, які його зрадили Сулейману та вбивцям Степана.

1561 після того як Олександр Лапушан втік з міста, його місце зайняв Іван Деспот. Він укріпив фортецю та багато зробив для покращення міста. 1563 проти нього був також заколот і після того як Сучава три місяці була в облозі, він вирішив здатися туркам і по дорозі був по зрадницькому вбитий. На молдовський трон був обраний гетьман Стефан VII Томша

Поблизу Сучави 1602 року був зведений православний монастир Драгомирна. Степан Великий заклав церкву Св. Дмитра.

1567 Сучава була зруйнована військами Олександра Лопускана.

1650 Сучава була знову відбудована Яремою Могилою. Ярема Могила переніс столицю знову в Сучаву, де вона знаходилася до 1630, в 1630 столицю та метрополію було перенесено. Брат Яреми Могили — Юрій був митрополитом в Сучаві. Ярема та Юрій Могили поховані в монастирі Сучавиця.

1600 р. Ян Замойський взяв Сучаву в облогу з наміром посадити Могилу на молдавський трон.

1653 року під час бойових дій у Сучаві загинув Тиміш Хмельницький. 1653 Тимофій Хмельницький намагався поновити на молдовському тронІ свого тестя Василя Лупула. Тимофій Хмельницький з козацьким військом та сім'єю Василя Лупула витримав 3 місяці облоги сучавського замку військами Ракоці, який на допомогу покликав також поляків. Під час обстрілу фортеці був поранений та помер. Після смерті Тимоша Хмельницького 9 жовтня1653 Сучавський замок капітулював. Козаки з тілом Тимофія залишили замок і сім'ю Лупула разом зі всіма цінностями. Коли сам Василь Лупул з військом підійшов до Сучави, все вже було втрачено і всі коштовності опинилися в руках ворогів. Василь Лупул був запрошений татарським ханом для перемир'я, але був по-зрадницькому взятий в полон і відправлений у Константинопольську в'язницю, де він закінчив своє життя. Це був останній господар Молдови, який мав значення.

1669–1679 Сучава була зруйнована та спалена турецькими та польськими військами.

1673 після взяття Хотина, Сучаву взяв Ян Собеський. Після нього Сучавою заволоділи турки, які зруйнували місто. Перед тим як турки зайняли Сучаву, мощі Св. Івана були вивезені в Жовкву і пізніше у 18 ст. знову повернені в Сучаву.

1680 столицю та метрополію було перенесено в Ясси, що спричинило занепад столичного міста.

1685–1708 Сучава знаходилася переважно під владою Польщі.

1709–1713 козаки з допомогою шведів зайняли місто.

1713 Микола Мауродокато з допомогою турків зайняв місто.

1775–1918 Сучава належала до Буковини, частини Австро-Угорської монархії.

31 серпня 1786 Сучаві було надано статус вільного торгового міста. Сучава належала до Буковини і знаходилася на кордоні з Семигороддям.

1827 в Сучаві було 6 000 жителів, 3 руські церкви, 1 вірменська, синагога, школа, фабрика шерсті, бавовни і сап'яну.

1884 місто налічувало 10100 жителів.

За австрійських часів в Сучаву переселилися українці з Галичини, які мали (з 1836 р.) свою греко-католицьку церкву (1936 року перетворена румунами на православну). У Сучаві жив деякий час Микола Устиянович.

Відома прощами до мощей Святого Івана Нового Сучавського, у яких брали участь як місцеві українці, так і з інших українських територій.

Транспортний вузол. Великі целюлозно-паперові і деревообробні комбінати; харчова, машинобудівна, шкіряно-взуттєва, трикотажна промисловість.

• Петро Могила — народився в Сучаві
• Професор Костянтин Мандичевський — 1884—1893 рр. працював вчителем у Сучавському ліцеї, де читав історію та німецьку мову.
• Пашко Омелян Михайлович (1894—1920) — поручник артилерії УГА.

• Церква Св. Георгія (княжа). Перша митрополича церква. Найстаріша церква Сучави (1374).

Тут знаходяться гробниці Петра Мушата, Евдокії Олельківни.

• Церква Св. Георгія в монастирі Св. Івана (з Білгороду). Церква знаходиться під охороною Юнеско. Фундована Богданом III в 1514 .Фрески зовнішні і внутрішні були створені під час правління Петра Рареша.

• Монастир Св. Івана

• Церква Св. Дмитра фундована Петром Рарешем в 1514 р. Тут знаходиться фреска з зображенням Петра Рареша.

• Церква фундована дружиною Петра Рареша — Єленою в 1551.Тут знаходиться фреска із зображенням Єлени.

• Монастир Федора (Могили) 1597

• Церква Св. Миколая фундована Костянтином Могилою в 1611

• Церква Св. Івана Баптиста фундована Василем Лупулом в 1632

• Вірменський монастир «Замку» збудований на руїнах замку. (1555–1606)
• Вірменська церква Св. Семена 1513
• Вірменська церква Св. Хреста 1521

• Відкритий музей
• Сучавський історичний музей
• Сучавський музей етнографії

• Княжий замок (руїни)

• Сучава // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1865. — 1000 екз.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Чучко М. К. Сучава // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 914. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сучава

• Генеральне консульство України в Сучаві
• Suceava City Site — only in Romanian
• Старі фотографії з Сучава
• Старі фото Сучави^{[недоступне посилання з червня 2019]} Близько 70 фото