Мінімум Маундера

Мінімум Маундера (Маундерівський мінімум; англ. Maunder Minimum) — період довгочасного зменшення кількості сонячних плям приблизно з 1645 по 1715 роки. Отримав назву від імені англійського астронома Едварда Волтера Маундера (1851—1928), який виявив це явище при вивченні архівів спостереження Сонця.

Мінімум Маундера в 400-річній історії спостереження сонячних плям

Динаміка активності Сонця відтворена по концентрації берилія-10

За підрахунками Маундера, за цей період спостерігалось лише близько 50 сонячних плям замість звичайних 40-50 тисяч. При цьому переважна більшість плям виникла в південній півкулі Сонця. Надалі падіння сонячної активності в зазначений Маундером період було підтверджено аналізом вмісту вуглецю-14, а також деяких інших ізотопів, наприклад берилію-10, в льодовиках і деревах. Такий аналіз дозволив виявити 18 мінімумів активності Сонця за останні 8000 років, включаючи мінімум Шперера (1450—1540) і мінімум Дальтона (1790—1820). Також, за деякими даними, під час Маундерівського мінімуму спостерігалось падіння інтенсивності полярних сяйв і швидкості обертання Сонця.

Мінімум Маундера збігається в часі з найхолоднішою фазою глобального похолодання клімату, що відзначалося впродовж XIV—XIX сторіч (так званий малий льодовиковий період). Однак безпосередній зв'язок поміж двома цими подіями оспорюється — багато вчених вважають, що незначний рівень падіння сонячної активності не дозволяє пояснити глобальне похолодання тільки цією причиною.

Цікаво, що період зменшення активності Сонця (1645—1715) збігся доволі точно з періодом правління короля-Сонця Людовика XIV (1643—1715).