Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

• Народне секретарство освіти (1917 – 1918), м. Харків, з 12.02.1918р. – м. Київ, з 27.02.1918 р. – м. Полтава, з 12.03.1918р. – м. Катеринослав, з 22.03.1918 р. –м. Таганрог
• Відділ освіти при Тимчасовому робітничо-селянському уряді України, м. Харків (1918 – 1919)
• Народний комісаріат освіти Української РСР (1919 – 1919), м. Харків, з 21.03.1919 - м. Київ, з 2-ї пол. серпня 1919 р. – м. Чернігів
• Комісія освіти при Всеукраїнському Революційному комітеті, м. Харків (1919–1920)
• Народний комісаріат освіти УРСР (1920–1946), м. Харків, з 1935 р. – м. Київ
• Міністерство освіти УРСР (1946–1988), м. Київ
• Міністерство народної освіти УРСР/України (1988–1992), м. Київ
• Міністерство освіти України (1992–1999), м. Київ[1]
• Міністерство освіти і науки України (1999-2010)
• Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України було утворене 9 грудня 2010 року[2] шляхом реорганізації Міністерства освіти і науки України та Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту.
• Реорганізоване 28 лютого 2013 року шляхом розділення на Міністерство освіти і науки України та Міністерство молоді та спорту України.[3]

Міністерством керував Міністр освіти і науки, молоді та спорту України. Через нього Кабінет Міністрів України спрямовував і координував діяльність таких центральних органів виконавчої влади:

1. Державна служба інтелектуальної власності України
2. Державна служба молоді та спорту України
3. Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України
4. Державна інспекція навчальних закладів України

На Департамент атестації кадрів (ДАК) міністерства також були покладені функції ліквідованої Вищої атестаційної комісії України[2].

12 квітня 2011 затверджене положення про міністерство. [4]

Міністерство є (володільцем) Єдиної державної електронної бази з питань освіти[5].

Міністерство затверджує Перелік наукових спеціальностей, за яким:

• здійснюється підготовка наукових кадрів,
• проводяться захисти дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук,
• присуджуються наукові ступені і присвоюються вчені звання[6].

• Табачник Дмитро Володимирович — з 9 грудня 2010[7][8][9]

Департаменти та відділи Міністерства освіти і науки України[10][11][12]

• Департамент управління справами
• Департамент загальної середньої та дошкільної освіти
• Департамент професійно-технічної освіти
• Департамент вищої освіти
• Департамент роботи з персоналом та керівними кадрами
• Департамент атестації кадрів
• Департамент наукової діяльності та ліцензування
• Департамент економіки та фінансування
• Юридичний департамент
• Департамент взаємодії з центральними органами виконавчої влади, засобами масової інформації та громадськими організаціями
• Управління міжнародного співробітництва
• Управління бухгалтерського обліку та звітності
• Відділ внутрішнього аудиту
• Сектор безпеки життєдіяльності
• Спецсектор

До сфери управління міністерства, крім освітних закладів, входять наукові установи[13]:

• Науково-дослідний інститут „Кримська астрофізична обсерваторія” (с.Наукове, Крим)
• Інститут проблем штучного інтелекту (Донецьк, спільно з НАН України)
• Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут "Іскра" (Луганськ)
• Інститут фізичної оптики (Львів)
• Фізико-хімічний інститут захисту навколишнього середовища і людини (Одеса, спільно з НАН України)
• Інститут іоносфери (Харків, спільно з НАН України)
• Науковий фізико-технологічний центр (Харків)
• Інститут термоелектрики (Чернівці, спільно з НАН України)
• Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем (Київ, спільно з НАН України)
• Інститут магнетизму (Київ, спільно з НАН України)
• Національний науково-дослідний інститут українознавства (Київ)
• Державний науково-дослідний інститут фізичної культури і спорту (Київ)
• Державний інститут сімейної та молодіжної політики (Київ)
• Інститут інноваційних технологій і змісту освіти
• Львівський державний центр науково-технічної і економічної інформації
• Український інститут промислової власності

Перебіг формування Громадської ради:

• Ініціативну громаду — у громадську раду. Випуск №1 «Марієн»^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Ініціативну громаду — у громадську раду. Випуск №4 «Знову Марієн»^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Ініціативну громаду — у громадську раду. Випуск №5 «Перемога демократії»^{[недоступне посилання з липня 2019]}

• Офіційний сайт Міністерства

• Офіційна Україна сьогодні