Мірієль (Знедолені)

Твір починається з оповідання про життя Мірієля. Майбутній ординарій народився у дворянській сім'ї, «першу половину свого життя цілком присвятив світу і любовним пригодам»[2]. Під час французької революції Мірієль емігрував до Італії, де згодом його дружина померла від грудної хвороби, якою давно страждала. З Італії до рідної країни Б'єнвеню повернувся вже священиком[3].

Згодом маловідомому церковнослужителеві довелося зустрітися з Наполеоном. Ця зустріч стала одним з поворотних моментів в житті Мірієля; імператор переймається до Б'єнвеню симпатією і призначає його єпископом. Отримавши цю посаду, Міріль продовжує жити своїм звичайним звичним життям жалісливого старого. Разом зі своєю сестрою Батистіною і служницею Маглуар монсеньйор Б'єнвеню перейшов жити до невеликої будівлі міської лікарні, звільнивши єпископський палац для хворих. Із загальної суми своєї платні в декілька тисяч франків в рік, Мірієль залишав на власні потреби лише десяту частину, решту відраховуючи на милостиню.

Однієї з ночей на порозі будинку єпископа, з проханням заночувати, з'являється колишній каторжник Жан Вальжан. Монсеньйор Б'єнвеню люб'язно зустрічає подорожнього, пригощає його вечерею і готує гостю ліжко. Вальжан же, прихопивши з собою кошик з сріблом єпископа, покидає старого, що прихистив його. Скоро Жан, разом зі своєю здобиччю, опиняється в руках поліції. Дізнавшись про затримання Вальжана, Мірієль запевняє жандармів, що усе це він дав Вальжану в подарунок; на додаток до усього єпископ віддає утікачеві свої срібні свічники, нарікаючи на те, що минулого разу гість їх забув. Після того, як жандарми покидають будинок єпископа, Б'єнвеню просить свого гостя використаати це срібло на те, щоб стати чесною людиною.

Далі, образ єпископа Мірієля періодично виникає в сюжеті роману; зокрема, в творі згадується про смерть ординарія.

Незадовго до смерті Вальжана, до помираючого заглядає воротарка, і запитує, чи «не покликати священика», на що Жан відповідає: «у мене він є», і вказує пальцем на когось, видимого тільки йому одному. Нижче автор пояснює: «можливо, і справді єпископ був присутній при цій передсмертній агонії»[4]. Також Вальжан вголос згадує про подарунок єпископа Мірієля, срібних свічниках, світло яких осявало його у момент смерті[4].

З моменту виходу у світ оригінального роману, неодноразово робилися спроби відтворити характер Мірієля в творах інших авторів, театральних постановках, мюзиклах і фільмах[5].

Усі екранізації книги мали однакову назву — «Знедолені».

Рік екранізації	Режисер	Виконавиць ролі Мірієля	Країна
1913	Альбер Капеллані	Леон Бернар	Франція
1917	Френк Ллойд	Джордж Мосс	Франція
1925	Анрі Фекур	Поль Жорж	Франція
1958	Жан-Поль ле Шануа	Фернан Леду	НДР,  Франція,  Італія
1972	Марсель Блюваль	Франсуа Вібер	Франція
1978	Ґленн Джордан	Клод Дофен	Велика Британія
1982	Робер Оссейн	Луї Сеньє	ФРН,  Франція
1995	Клод Лелуш	Жан Маре	Франція
1998	Білле Аугуст	Пітер Вон	Велика Британія,  Німеччина,  США
2000	Жозе Даян	Отто Зандер	Франція,  Італія,  Іспанія
2012	Том Хупер	Колм Вілкінсон	Велика Британія,  США

• Жан Вальжан
• Козетта
• Гаврош

• Bishop Myriel (Character) Єпископ Мірієль(англ.) на сайті Internet Movie Database