Жан Вальжан

Жан Вальжан народився у 1769 році в Фавролі, одній з провінцій департаменту Ена. Його батьки померли, коли він був ще дитиною, і його забрала до себе старша сестра Жанна. Чоловік Жанни помер у 1794 році, залишивши її з сімома дітьми. Взимку 1795 року, коли запаси провізії закінчилися, а один з синів Жанни важко захворів, Вальжан вкрав буханець хліба у місцевого булочника. Його засудили на п'ять років і відправили до в'язниці в Тулон, де він отримав номер 24601. За чотири спроби втечі, які він зробив у 1800 році (незадовго до фактичного закінчення строку свого ув'язнення), 1802, 1806 та 1809 роках, йому в цілому додали дванадцять років, а також ще два роки за опір при арешті після другої втечі. Відбувши дев'ятнадцять років, він був звільнений, проте отримав так званий жовтий паспорт з відмітками, що свідчать про тюремне ув'язнення його власника. Згідно із законом, ув'язнені не могли вибирати собі місце проживання, і Жана Вальжана було відправлено до Понтарльє.

Вийшовши з в'язниці, Вальжан став ізгоєм через свій паспорт, який свідчив про те, що він колишній злочинець, хоча у той час сам Вальжан признавався, що роки в компанії запеклих злочинців його самого зробили таким. Єдиним, хто поставився до нього як до доброчесної людини, став єпископ дінський Мірієль, зустріч з яким змінює внутрішній світ Вальжана. Єпископ не видав Вальжана, коли той вкрав з його будинку родинне срібло, і сказав поліції, що сам віддав його йому. Після цього Вальжан розкаявся, ставши чесною та гідною людиною[2].

Звільнившись від жовтого паспорта, Вальжан вирішує почати життя з чистого аркуша, і під чужим ім'ям засновує у місті Монтрей свою швацьку фабрику, яка дуже скоро стає головним підприємством міста. Ще одна зустріч — зустріч з помираючою дівчиною Фантіною, яка раніше працювала на його фабриці і була звільнена з його вини, знову міняє життя Вальжана. Після її смерті він бере на себе роль батька юної Козетти, доньки Фантіни.

Протилежність Вальжана — інспектор Жавер. Відданий своїй справі та талановитий поліцейський, Жавер, свого роду капітан Ахав в «Мобі Діку» Германа Мелвілла — одержимий думкою упіймати Жана Вальжана і бачить його виключно найнебезпечнішим злочинцем. Не дивлячись на те, що Жан Вальжан — головний персонаж роману, він уперше з'являється тільки в другій книзі першої частини.

Прототипом Жана Вальжана вважається Франсуа Відок — французький злочинець, що багато разів побував у в'язницях, який потім здійснив успішну кар'єру в поліції і був широко відомий своєю громадською діяльністю й добродійністю. Гюго співробітничав з Відоком в роботі над оповідання «Клод Ге» та повістю «Останній день засудженого до смерті». В «Знедолених», зокрема, з біографії Відока запозичено епізод з кошиком/возом: у 1828 році він врятував одного з працівників паперової фабрики, піднявши важкий кошик на плечі. Жан Вальжан так само рятує одного з городян, піднявши на плечі віз, яким його придавило.

Часто прототипом Вальжана називають реального каторжника Пітера Морена, який у 1801 році був засуджений до п'яти років тюремного ув'язнення за крадіжку буханця хліба[3].

Момент, коли Вальжан рятує матроса на «Оріоні», заснований на реальному випадку, хоча Гюго не був його свідком. Гюго майже в точності записав лист друга, змінивши лише кінцівку, де Вальжану вдається здійснити втечу. Декілька моментів біографії персонажа написано на основі власного досвіду письменника:

• У 1841 році Гюго врятував повію від арешту за напад, як і Жан Вальжан врятував Фантіну[4].
• 22 лютого 1846 року Гюго став свідком арешту людини, яка вкрала хліб. Розглядати це як джерело натхнення для біографії Вальжана і основи для роману не можна (роман було почато за кілька років до цього), проте виходячи з щоденникового запису письменника можна вважати, що сцена справила на нього незабутнє враження[4].
• У грудні 1851 року на барикадах сам Гюго приєднався до революціонерів проти Наполеона III, проте не взяв в руки зброї, а допомагав пораненим.

Число, присвоєне Вальжану на каторзі — 24601, може бути відсиланням до дня Св. Іоанна (24 червня)[5].

Жан Вальжан народився в тому ж році, що і Наполеон Бонапарт й роки його ув'язнення збігаються зі становленням влади Наполеона і наполеонівськими війнами (1796—1815)[6].

Студентське повстання, в якому Вальжан бере активну участь, засноване на Червневому повстанні 1832 року.

Усі екранізації книги носили однакова назва — «Знедолені».

Рік екранізації	Режисер	Виконавець ролі Жана Вальжана	Країна
1913	Альбер Капеллані	Генрі Клаусс	Франція
1958	Жан-Поль Ле Шануа	Жан Габен	НДР,  Франція,  Італія
1964	Сандро Болчі	Гастоне Москін	Італія
1972	Марсель Блюваль	Жорж Жере	Франція
1982	Робер Оссейн	Ліно Вентура	ФРН,  Франція
1995	Клод Лелуш	Жан-Поль Бельмондо	Франція
1998	Білле Аугуст	Ліам Нісон	Велика Британія,  Німеччина,  США
2000	Жозе Даян	Жерар Депардьє	Франція,  Італія,  Іспанія
2012	Том Гупер	Г'ю Джекмен	Велика Британія,  США

• Козетта
• Гаврош
• Мірієль

• Жан Вальжан(англ.) на сайті Internet Movie Database
• Результати пошуку за запитом «Жан Вальжан»(англ.) на сайті Internet Broadway Database