Мішель Франко

Мішель Франко почав свою кар'єру, знімаючи короткометражні фільми після закінчення навчання в галузі засобів масової інформації. У 2001 році він випустив фільм Cuando seas GRANDE[4] в рамках антикорупційної кампанії; фільм був показаний в 500 кінотеатрах Мексики. У 2003 році він представив свій короткометражний фільм Entre dos, який отримав головний приз на фестивалі в Уескі і нагороду за кращий короткометражний фільм на Дрезденському фестивалі.[5] В цей же період він знімав рекламні ролики та відеокліпи зі своєю продюсерською компанією Pop Films.[5]

У 2009 році «Даніель і Ана», його перший повнометражний фільм, був відібраний для участі в «Двотижневику режисерів» в Каннах; згодом фільм брав участь в декількох міжнародних фестивалях і був поширений в Мексиці, Іспанії, Франції та США.[6]

У 2012 році Другий повнометражний фільм Мішеля в якості режисера, «Після Люсії», отримав премію «Особливий погляд» на Каннському фестивалі.[7]

У 2014 році Франко зняв свій третій повнометражний фільм A los ojos разом зі своєю сестрою Вікторією. Драма розповідає про мати-одиночку соціального працівника, яка всіма силами намагається позбавити свого сина від захворювання очей.[8] За винятком виконавиці головної ролі Моніки Дель Кармен, акторський ансамбль складався з молодих акторів-аматорів, які живуть на вулицях. Серед іншого, фільм зачіпає такі питання, як життя бездомних в Мехіко.

У 2015 році Франко віступає у якості продюсера фільму «600 миль» (режисер Габріель Ріпштейн), який отримав приз за кращий дебют на Берлінському кінофестивалі.[9] У тому ж році він виступив продюсером фільму «Здалеку» (режисер Лоренцо Віґас), який отримав «Золотого лева» на Венеційському кінофестивалі.[10][11]

Франко також привернув увагу ширшої міжнародної аудиторії в 2015 році, знявши свій перший англомовний повнометражний фільм «Хронік». Драма про медбрата у виконанні Тіма Рота, який віддано супроводжує трьох смертельно хворих пацієнтів в останні тижні їх життя, принесла режисерові перше запрошення до конкурсної програми Каннського кінофестивалю, а також похвалу критиків.[12] Журі Каннського фестивалю присудило фільму приз за найкращий сценарій.[13] Фільм був натхненний близькими стосунками смертельно хворої бабусі Франко з її доглядальницею. Фільм і виконавець головної ролі, Тім Рот були пізніше номіновані на американську незалежну премію Spirit Award. Франко повернувся до Мексики і іспаномовне кіно у 2017 році з сімейною драмою «Доньки Абріль»(2017). На головну роль була запрошена відома іспанська актриса Емма Суарес, яка несподівано стикається з вагітністю своєї 17-річної дочки, зіграної в фільмі Аною Валерією Бекерріль. Цей фільм отримав спеціальний приз журі в секції «Особливий погляд» на Каннському фестивалі.[14]

У 2019 його продюсерська компанія Lucia Films змінює партнерів. Мішель об'єднується з Лоренцо Віґас, і виробнича компанія змінює назву на Teorema. Першим фільмом після зміни назви стає «Робоча сила» — дебютна робота режисера Давида Зонана. Світова прем'єра фільму відбулася на кінофестивалі в Торонто, а європейська — в офіційній програмі кінофестивалю у Сан-Себастьяні.[15]

У 2020 році на Венеційському кінофестивалі відбулася прем'єра сьомого фільму Мішеля Франка «Новий порядок». Фільм був удостоєний Гран-прі журі «Срібний лев» і призу Leoncino D'Oro, що вручається молодіжним журі фестивалю.[16] Міжнародна преса високо оцінила фільм після його прем'єри в вересні. Мексиканська преса також відзначила роботу Мішеля. Кінокритик Леонардо Гарсія Цао назвав Новий порядок «найбільш амбітною річчю, яку Франко зробив на той момент, і тривога, яку він викликає, свідчить про його ефективності».

Мішель Франко на сайті IMDb (англ.)