Нагірна вулиця (Київ)

Нагі́рна вулиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Татарка. Пролягає від початку забудови до Татарської вулиці.

Нагірна вулиця
Київ
Початок вулиці
Місцевість Татарка
Район Шевченківський
Колишні назви
вул. Петра Каркоца
Загальні відомості
Протяжність 1,0 км
Координати початку 50°28′15″ пн. ш. 30°29′11″ сх. д.
Координати кінця 50°28′30″ пн. ш. 30°28′35″ сх. д.
Поштові індекси 04107
Транспорт
Найближчі станції метро  «Лук'янівська»
Автобуси А 31
Рух двосторонній
Покриття асфальт, бруківка
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11124
У проєкті OpenStreetMap r415973
Мапа
 Нагірна вулиця у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Овруцька, Тропініна, Половецька, провулки Нагірний, Шишкінський, Айвазовського та Смородинський узвіз.

Історія

Вулиця виникла наприкінці XIX століття і відтоді відома під сучасною назвою (за географічною ознакою). До початку 1960-х років починалася від вулиць Макарівської та Академіка Ромоданова. Скорочена у зв'язку із прокладанням Подільського узвозу і викликаною цим зміною рельєфу. З 1975 року[1] — вулиця Петра Каркоця, на честь радянського партійного діяча П. К. Каркоца[2]. Історичну назву вулиці було відновлено 1991 року[3].

Забудова

Будинки по вулиці являють собою суміш різних епох та стилів. Залишилося досить багато будинків початку XX ст. (№ 2, 4, 5, 7, 13/2, 14, 16/13, 17, 19). Серед них виділяється будинок № 14, зведений приблизно у 1909 році, у стилі модерн.

Також є кілька яскравих представників радянської архітектури 1940-1950-х років — будинок № 8/32 (1940 р.) та «сталінки» 1956—1957 рр. (буд. № 6/31 и № 10). Далі по вулиці — корпуси Інституту автоматики, зведені у 1970-х роках, які зараз здебільшого використовуються під офіси.

Будинки по Нагірній вулиці

Установи

Цікаві факти

Коло будинку № 12 росте Татарський дуб, віком близько 300 років. Його висота 25 м, обіймище 3,90 м. Є пам'яткою природи місцевого значення.

Примітки
  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 31 березня 1975 року № 302 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва на честь міст-героїв та героїв Великої Вітчизняної війни» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 1384, арк. 406–408. (Бюлетень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих. — 1975. — № 5. — С. 1–3.) Архівовано з першоджерела 1 березня 2013.
  2. Каркоц Петро Кирилович (1894—1941) — радянський партійний діяч, один з керівників київського партійного підпілля. Під час німецько-радянської війни — секретар підпільного Шевченківского райкома КП(б)У, загинув у гестапо в 1941 році.
  3. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 6 вересня 1991 року № 561 «Про найменування вулиць і повернення вулицям історичних назв» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 3864, арк. 79–81. Архівовано з першоджерела 10 березня 2013.

Посилання

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.