Наливайко Олег Ігорович

Олег Ігорович Наливайко
Народився	10 жовтня 1961 (60 років); Львів
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	Київ
Діяльність	журналіст, громадський діяч, державний службовець
Alma mater	Львівський державний університет імені Івана Франка
Посада	Голова Державного комітету телебачення та радіомовлення України
Батько	Ігор Іванович (1940—1998)
Мати	Світлана Володимирівна (1939—2000)
У шлюбі з	Ірина Анатоліївна (1973)
Діти	дочка Анастасія (1985), сини Максим (1991), Андрій (2003)
	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
	Заслужений журналіст України

Оле́г І́горович Налива́йко (нар. 10 жовтня 1961(19611010), Львів) — український журналіст, громадський і державний діяч. Голова Державного комітету телебачення та радіомовлення України. Заслужений журналіст України (2008).

Член Національної спілки журналістів України (2003).

Життєпис

Народився 10 жовтня 1961 у Львові; українець; батько Ігор Іванович (1940—1998) і мати Світлана Володимирівна (1939—2000) — інженери; дружина Ірина Анатоліївна (1973) — економіст, директор рекламної фірми; дочка Анастасія (1985) — студентка Київського національного економічного університету; син Максим (1991) — журналіст; син Андрій (2003).

Освіта: Львівський державний університет імені Івана Франка, факультет журналістики (1986), який закінчив з відзнакою; аспірантура Львівського університету за спеціальністю політологія. Стажувався в Агентстві США з міжнародного розвитку (1994), Академії народного господарства (Німеччина, 1995) за спеціальністю зв'язки з громадськістю.

Листопад 1978 — листопад 1980 — регулювальник радіоапаратури ВО «Електрон».
Листопад 1980 — січень 1982 — служба в аварійно-рятівній групі Балтійського військово-морського флоту (м. Кронштадт).
1982—1986 — студент факультету журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка.
Листопад 1984 — листопад 1991 — завідувач відділу політики і преси Львівського обкому ЛКСМУ, ЦК ЛКСМУ.
Листопад 1991 — січень 1993 — президент фірми «Вета».
Січень 1993 — травень 1996 — помічник першого віце-прем'єр-міністра України, керівник прес-служби Міністерства економіки України.
Травень 1996 — листопад 2000 — генеральний директор фірми «Довіра».
Листопад 1997 — вересень 2002 — голова правління Корпорації «Інформаційні системи України».
Вересень 2009 — березень 2010 — перший заступник голови, вересень 2009 — березень 2010 — в. о. голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України.
З березня 2010 — генеральний директор, з березня 2010 — генеральний директор, президент, з лютого 2012 — президент Інформаційного агентства УНІАН.
З квітня 2012 по березень 2014 — голова Національної спілки журналістів України.
З 17 березня 2014 — голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

Державний службовець 3-го рангу (31.07.2014)[1].

Захоплення: теніс, боулінг, шахи.

Громадська діяльність

Секретар Національної спілки журналістів України.

Активно підтримував ухвалення Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України»[2].

Нагороди

Орден «За заслуги» III ст. (2018)[3]
Почесне звання «Заслужений журналіст України» (2008)[4]

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Указ Президента України № 630/2014 Про присвоєння рангу державного службовця. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 13 січня 2015.

[2] Остання редакція закону про суспільне мовлення, що може бути прийнята 17 квітня / Суспільне Detector.media, 16 квітня 2014

[3] Указ Президента України № 368/2018 від 16.11.2018 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників радіо, телебачення та зв'язку»

[4] Указ Президента України від 5 червня 2008 року № 517/2008 «Про відзначення державними нагородами України працівників засобів масової інформації»