Нанітон

Сучасна назва міста Нанітон пов'язана з монастирем бенедиктинців, що виник тут у 12 столітті і навколо якого розрісся населений пункт. Англійське слово «nun» означає «черниця». До того населений пункт мав назву «Etone», що означає «водяне місто».[1] Перший запис сучасного варіанту імені міста відноситься до 1247 року, воно було записане як «Nonne Eton».

Місто згадується у «Книзі страшного суду» (1086) як невеличкий хутір. У 12 столітті тут було засновано монастир бенедиктинців. З 1233 року у містечку почали проводитися ярмарки. За короля Генріха VIII, у 1539 році, власність монастиря бенедиктинців була відібрана на користь держави.

1552 року у місті було засновано Коледж короля Едварда VI (англ. King Edward VI College).

Нанітон починаючи з середини 17 століття почав розростатися завдяки розташуванню у центрі Ворикширського вугільного басейну. Під час першого національного перепису, що відбувся у 1801 році, населення міста становило 5000 людей.[2] У 19 столітті, під час промислового перевороту, у місті почали розвиватись текстильна промисловість, а також виробництво цегли і черепиці, броварництво. До 1901 року населення Нанітона зросло до 25000 людей.[2]

Нанітон зазнав авіобомбардувань під час Другої світової війни, переважно через те, що в місті був розташований завод боєприпасів.[3]

Місто лежить на відстані 166 км від Лондона. Найбільша водна артерія міста — річка Анкер (англ. River Anker).

У другій половині 20 століття у місті були розвинені видобуток вугілля, кольорова металургія, верстатоінструментальна, електротехнічна, текстильна та керамічна промисловість.

На початку 21 століття значне місце в економіці міста займає електротехнічна промисловість. Частина населення працює у Ковентрі.[2]