Насі (мова)

Насі — мова, що поширена на південному заході Китаю, якою розмовляють представники народу насі, а також низка менших етнічних груп, включених урядом КНР в їх склад, таких як мосуо, малімаса та ін. Насі відноситься до лоло-бірманської гілки тибето-бірманських мов, формуючи в їхньому складі власну групу.

Насі
納西語
Поширена в  КНР
Регіон Юньнань, Тибет
Етнічність насі, мосуо
Носії 310 000 осіб
Писемність донгба, ґеба, абетка Фрейзера, латинська абетка
Класифікація

сино-тибетські мови

  • лоло-бірманські мови
    • наїчні мови
      • наські мови
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3 nbf і nxq

Загальні відомості

Загальна кількість носіїв — 308 839 осіб (за переписом 2000 року). Поширена мова переважно в провінції Юньнань в Юйлун-Насіському автономному повіті (200 тисяч осіб), менше — в повітах Вейсі, Чжундянь, Нінлан, Децін, Юншен, Хецін, Цзяньчуань, і Ланьпін. А також в повітах Яньюань, Яньбянь і Мулі провінції Сичуань і в повіті Манкан Тибетського автономного району .

Мова активно використовується серед всіх верств і вікових груп населення, ведеться викладання в початковій школі, видаються газети і художня література, ведуться теле- і радіопередачі.

Як друга мова використовується частиною представників народів лісу[1], пумі[2], бай[3], а також дуже незначною частиною тибетців.[4]

Писемність

Абетка Фрейзера для мови насі

Історично у насі існувало дві писемності — піктографічна донгба і складова геба.

Донгба включає 1400—2000 символів, 90 % яких представляли піктограми, незначна кількість знаків несло суто фонетичне навантаження. Ця писемність використовувалася жерцями для запису сакральних текстів. Залишилося декілька десятків осіб похилого віку, які володіють цією писемністю.

Геба — складова писемність, що включає символи, похідні від китайських ієрогліфів, спрощені піктограми донгба і оригінальні знаки. Символи геба не мали фіксованого прочитання, кожен жрець при записі тексту використовував ті чи інші знаки на свій розсуд.

Абетка Фрейзера абетка, що створена місіонером Джеймсом Фрейзером для мови лісу. На початку 1930-х років цією абеткою мовою насі було видано низку християнських текстів[5].

Латинська абетка, заснована на піньїні, була введена китайським урядом в 1957 році і реформована в 1982, 1985 і 1999 роках. Характерною рисою є використання приголосних у кінці складу для позначення тонів, на зразок орфографії мяо, хані, чжуан і низки інших мов Китаю. Близько 75 тисяч осіб можуть читати і писати, використовуючи цей алфавіт.

Літера МФА Літера МФА Літера МФА
b [p] g [k] z [ts]
p [ph] k [kh] c [tsh]
bb [mb] gg [ŋ̩g] zz [ndz]
m [m] ng [ŋ̩] s [s]
f [f] h [x] ss [z]
d [t] j [tɕ] zh [tʂ]
t [th] q [tɕh] ch [tʂh]
dd [nd] jj [ndʑ] rh [ndʐ]
n [n] ni [ȵ] sh [ʂ]
l [l] x [ɕ] r [ʐ]

Фінали:

Літера МФА Літера МФА Літера МФА Літера МФА
i [i] a [a] v [v] ui [ui]
u [u] o [o] iai [iæ] uai [uæ]
iu [y] e [ə] ia [ia] ua [ua]
ei [e] er [ər] ie [iə] ue [uə]
ai [æ] ee [ɯ] iei [ie]

Низький висхідний тон позначається буквою f після відповідного складу, високий тон l, низький тон q. Середній тон на письмі не позначається[6] .

Синтаксис

Насі коренева мова з розвиненою системою класифікаторів. Базовий порядок слів — SOV (підмет додаток присудок).

Примітки

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.