Тибетський автономний район
Тибетський автономний район — автономний район на південному заході КНР.
Тибетський автономний район | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||||
Адміністративний центр | Лхаса | |||||||||
Найбільше місто | Лхаса | |||||||||
Країна | КНР | |||||||||
| ||||||||||
Округів | 7 | |||||||||
Офіційна мова | Тибетська, Китайська | |||||||||
Населення | ||||||||||
- повне | 3 002 166 (33 місце) | |||||||||
- густота | 2,55 чол./км² | |||||||||
Етнікон | тибетці | |||||||||
Площа | ||||||||||
- повна | 1,178 млн км² | |||||||||
Висота | ||||||||||
- максимальна | 8848,86 м (Джомолунгма) | |||||||||
Часовий пояс | UTC+8 | |||||||||
ВВП | 21,15 млрд юанів | |||||||||
Дата заснування | 1965 | |||||||||
Губернатор | Джампа Пунцог | |||||||||
Секретар КПК | Ян Чуаньтан | |||||||||
Вебсайт | xizang.gov.cn | |||||||||
ISO 3166-2 | CN-54 | |||||||||
Автономний регіон Тибет на мапі Китаю | ||||||||||
|
В КНР іноді називається просто Сіцзан («Тибет»), хоча історично держава Тибет займала більшу територію. Адміністративний центр і найбільше місто — Лхаса. Населення 3 002 166 осіб (33-е місце серед провінцій; дані 2010 р.). Тибетський автономний район межує з китайськими провінціями Юньнань, Цинхай, Сичуань, Сіньцзян-Уйгурським автономним районом, державами Індією, Непалом, Бутаном.
Географія Тибету
Тибетський автономний район (Сіцзан) займає площу 1 178 441 км² (3-е місце серед адміністративно-територіальних утворень КНР) і розташований на Тибетському нагір'ї, в самому високогірному регіоні Землі. На півдні ТАР знаходяться схили Гімалаїв, а на кордоні з Непалом — гора Еверест. Середній рівень над рівнем моря 4-4,5 тис. м.
У Тибеті знаходяться витоки річок Брахмапутра, Інд і Сатледж. Є багато озер, частина з яких — солоні.
Населення
Населення: 2 млн тибетців і 73 тис. китайців хань (1988). Релігія: ламаїзм (Ваджраяна — форма буддизму).
Адміністративний поділ
Сіцзан поділяється на 7 округ, 6 з яких є міськими:
Карта | Українська назва | Китайська назва | Піньінь |
---|---|---|---|
Міські округи | |||
Лхаса | 拉萨市 | Lāsà Shì | |
Нагчу | 那曲市 | Nàqū Shì | |
Ньїнгчі | 林芝市 | Línzhī Shì | |
Чамдо | 昌都市 | Chāngdū Shì | |
Шаньнань | 山南市 | Shānnán Shì | |
Шигацзе | 日喀则市 | Rìkāzé Shì | |
Область | |||
Нгарі | 阿里地区 | Ālǐ Dìqū |
Політика Тибету
Тибет — т. зв. «автономний район» Китаю з власним Народним урядом і Народним конгресом. Контролюючою силою залишається Комуністична партія Китаю, представлена Першим секретарем Ву Цзінхуа з 1985. Вважається, що район знаходиться під колоніальним правлінням.
Господарство
Виробляється: вовна, сіль, мускат, трави, хутро, продукти тваринництва, хімікати, сільськогосподарські машини. Видобувається: золото, пірит, лазурит, ртуть.
Основною домашньою твариною є як.
Історія
Тибет був незалежною державою з 5 століття.
Під номінальне правління Китаю перейшов близько 1700.
Незалежність Тибету була отримана після революції 1912.
Китай відновив своє правління в 1951, коли історичний правитель і релігійний лідер Далай-лама був вигнаний з країни, а монахи, що становлять 25 % населення, також були вигнані зі своїх монастирів. Між 1951-59 китайська Народна армія контролювала Тибет, хоча Далай-лама повернувся як номінальний духовний лідер і тимчасовий глава держави.
В 1959 тибетське повстання почалося в прилягаючих до Лхаса районах, його підтримав Тибетський місцевий уряд. Повстання було придушене армією, Далай-лама і 9 тис. чоловік виїхали в Індію. Китайці розпустили місцевий уряд, заборонили ведення спільного господарства, стали придушувати ламаїзм.
У 1965 Тибет став автономним районом Китаю, однак продовжуються виступи проти китайського правління, економіка занепадає.
Нові сутички між тибетським населенням та китайською владою почалися 10 березня 2008. У ході бойових дій загони китайської армії залишили вбитими близько 100 людей, переважно — тибетців. Більшість провідних країн світу засудили жорстокість центральної (пекінської) влади стосовно своїх «окупованих територій» напередодні проведення чергових Олімпійських ігор у Пекіні (літо 2008).
Посилання
- Тибетський автономний район // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.