Нахум Гергель

Нахум Гергель (4 квітня 1887(18870404), Ротмістрівка, Черкаська область — 18 листопада 1931, Берлін) — громадський діяч, борець за права євреїв, творець товариств гуманітарної допомоги, соціолог, автор статей і книг на мові їдиш. Нахум Гергель найбільше відомий завдяки його ретельному статистичному аналізу єврейських погромів, що сталися в Україні у 1918-1921 роках.

Нахум Гергель
Народився 4 квітня 1887(1887-04-04)
Ротмістрівка, Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер 18 листопада 1931(1931-11-18) (44 роки)
Берлін, Німецький рейх
Поховання Єврейське кладовище Васензе
Країна  Російська імперія
Діяльність письменник
Знання мов Їдиш
Партія Jewish Socialist Workers Partyd

Гергель отримав традиційну єврейську освіту, потім вступив до Київського університету, де вивчав право. У 1914 році, після закінчення університету переїхав у Санкт-Петербург, де почалася його юридична, гуманітарна і політична діяльність. Помер у віці 44 років в результаті раптового інфаркту і був похований у Берліні на кладовищі Васензе в 1931 році.

Організації допомоги євреям

У січні 1915 року Гергель вступив в ЕКОПО (Єврейський комітет допомоги жертвам війни), і у вересні 1915 року був обраний його головою. Починаючи з вересня 1916 року Гергель працював у Центральному комітеті ЕКОПО в Петрограді. У травні 1918 р. був обраний президентом ЕКОПО і продовжував керувати ним до свого від'їзду в Німеччину в 1921 році.

У цей період Гергель також працював у комітеті управління ТРП (Товариство ручної праці — міжнародна єврейська філантропічна і просвітницька організація). Під час Першої світової війни Гергель згуртував і очолив групу активістів, які боролися проти звинувачення євреїв у шпигунстві на користь Німеччини. Після наказу Російського уряду про виселення євреїв з прифронтових районів Курляндії і Ковно, Гергель організував переселення тисяч єврейських сімей в Полтавську губернію.

Участь у політичних партіях

В юності Гергель був членом Бунду, пізніше вступив у Сіоністську соціалістичну робітничу партію (ССРП) і був обраний до її Центрального комітету. Після Лютневої революції 1917 року він обирається депутатом від ССРП в Петроградську рада робітничих і солдатських депутатів. Після об'єднання ССРП з Єврейською соціалістичною робітничою партією (ЄСРП), Гергель став членом Центрального комітету Об'єднаної єврейської соціалістичної робітничої партії (ОЄСРП) і незабаром був обраний до Всеросійського комітету цієї партії.

Міністерство єврейських справ УНР

На початку 1918 року Гергель був призначений головою бюро українського Міністерства єврейських справ. Після перевороту і захоплення влади гетьманом Скоропадським у квітні 1918 року Гергель став фактичним головою Міністерства.[1]

Єврейські погроми
Сторінка статті Н.Гергеля, вперше опублікованої в 1928 р. (англійський переклад 1951 р.[2]): Статистичний аналіз злочинців і жертв єврейських погромів на Україні в 1918-21.

У 1918-21 роках на Україні відбулося багато кривавих єврейських погромів. У цей період Гергель був активним учасником Комітету допомоги жертвам погромів. Одночасно з цим, він був головою Управління допомоги постраждалим від погромів при Народному комісаріаті безпеки. У грудні 1919 року Гергель був призначений представником Комітету допомоги жертвам погромів при Товаристві Червоного Хреста, де він працював аж до ліквідації цього Комітету радянським урядом у травні 1920 року. Одночасно з цією роботою, Гергель невтомно збирав матеріали і статистичні дані про єврейські погроми, які пізніше були опубліковані в Європі.

Дослідження єврейських погромів, опубліковані Н. Гергелем, часто цитуються як доказ того, що армія УНР під командуванням Симона Петлюри була організатором і учасником багатьох погромів. Олександр Солженіцин у ранній версії своєї книги «Двісті років разом» писав: «Згідно з дослідженням погромів, проведеним Н. Гергелем в 1951 р., з 887 масових погромів близько 40 % були влаштовані українськими військами Симона Петлюри». У пізнішій редакції книги Солженіцин замінює посилання на Н. Гергеля словами «Згідно з єврейськими джерелами...»[3]. Аналогічно чинять деякі інші автори, що приводять дані Гергеля без згадки його імені — наприклад, Геннадій Костирченко в книзі «Таємна політика Сталіна. Влада і антисемітизм»[4]. Дослідження було проведено Н. Гергелем в 1918 — на початку 1920-х років та опубліковано 1928 року в Берліні на мові їдиш[5]. Цифри жертв погромів, наведені Н. Гергелем, вважаються консервативними і засновані на свідченнях очевидців і газетних репортажах, зібраних у єврейському історичному архіві Мізрах, створеному в Києві, згодом перевезеному в Берлін, а ще пізніше — в Нью-Йорк. Англійський переклад статті Н. Гергеля був опублікований в 1951 році в щорічнику університету єврейських досліджень (YIVO) в Нью-Йорку під заголовком: «Погроми на Україні в 1918-1921 роках».[6]

Еміграція в Німеччину. Гуманітарна діяльність

В кінці 1921 року Н. Гергель прибув з родиною в Берлін, де продовжилася його різноманітна громадська діяльність. Він почав з формування Закордонного Комітету ТЗЄ (Товариство Здоров'я Євреїв). У 1922 році він обирається секретаріат Комітету і займає посаду редактора «Бюлетеня ТЗЄ». У цей період М. Гергель працює в архіві Мізрах (Mizrakh-Yiddish Historische Archiv), в якому він зберіг матеріали своїх досліджень єврейських погромів. У 1923 році М. Гергель був обраний Головою Товариства ручної праці. У 1925 році він приїхав до США як делегат від ТЗЄ[7]. У 1926 році Н. Гергель був призначений експертом Джойнт («American Jewish Joint Distribution Committee) у справах російських євреїв. Н. Гергель був ініціатором створення Di Algemeyne Entsiklopedye — першої великої єврейської енциклопедії на мові ідиш. Реалізація цього проекту була метою його другої поїздки в США.

Робота в Інституті єврейських досліджень YIVO

Н. Гергель був одним із засновників і активним співробітником Інституту єврейських досліджень (YIVO) в Берліні. На конференції YIVO у Вільні в 1929 році він був обраний членом Правління. Він був редактором економіко-статистичної секції і одним з авторів альманаху YIVO Bleter.[8] Його дослідження економічного і соціального становища євреїв раннього радянського періоду були опубліковані в його книзі «Про становище євреїв у Росії» (Варшава, 1929))[9]

Публікації та неопубліковані праці

Н. Гергель зібрав більше матеріалу, ніж встиг опублікувати за своє коротке життя. Його велика монографія «Міністерство у справах євреїв при гетьмані» (Das Judische Ministerium Unter Getman) досі не видана.[10]

  • Di pogromen in Ukraine in di yorn 1918–1921 // Shriftn far ekonomik un statistik, 1 (1928). (їдиш)
    • The Pogroms in the Ukraine in 1918–21 // Yivo Annual of Jewish Science, 6 (1951). (англ.)
  • Di Lage fun di Yidn in Rusland, 259 стор., Варшава, 1929. (їдиш)
  • Стаття на ідиш: «Євреї в Комуністичній партії та Комуністичному інтернаціоналі» (Shriftn far Economisch und Statistisch 1928).
  • Статті у щорічнику YIVO Bleter (напр.: 1931, стор 62-70)
  • Низка статей Н. Гергеля були опубліковані в нью-йоркській газеті Zukunft («Майбутнє») в 1920-х і на початку 1930-х років.

Примітки
  1. Henry Abramson, Jewish Representation in the Independent Ukrainian Governments of 1917—1920, Slavic review, Vol. 50, No. 3 (Autumn, 1991), pp. 542—550
  2. «The Pogroms In the Ukraine 1918-21», Published in: YIVO Annual Of Jewish Social Science, New York, 1951, p. 248
  3. Солженицын А. «Двести лет вместе.» М.: Русский Путь 2002, том 2, стр 157.
  4. Костырченко Г. «Тайная политика Сталина. Власть и антисемитизм.» М.: Международные отношения, 2003, стр 56.
  5. Shriftn far ekonomik un statistik, Berlin, 1928.
  6. «The Pogroms In the Ukraine 1918-21», Published in: YIVO Annual Of Jewish Social Science, New York, 1951, p. 237—252.
  7. JDC Archive, Joseph A. Rosen Papers 1923-28, folder 290a
  8. «YIVO Bleter» Berlin, 1931, vol 2, #4-5, pp 421—424.
  9. Gergel, N. «Di Lage fun di Yidn in Rusland», Warsaw, 1929.
  10. Biographical Dictionary of Modern Yiddish Literature Vol.2 p. 316—318
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.