Кондратьєв Ярослав Юрійович

Народився 15 липня 1948 року в місті Стрию Львівської області в сім'ї робітника. Українець. З 1963 року — студент Львівського технікуму залізничного транспорту.

В органах внутрішніх справ з 1971 року — курсант Львівської спеціальної середньої школи міліції, інспектор, старший інспектор, начальник відділення, начальник відділу управління карного розшуку УВС Львівського облвиконкому. У 1980 році закінчив юридичний факультет Львівського національного університету імені І. Франка. У 1980–1983 роках — Начальник відділу управління карного розшуку, а з 1983 року — заступник начальника управління карного розшуку УВС міста Києва. З 1985 року — заступник начальника управління карного розшуку МВС України, з 1987 року — начальник управління карного розшуку МВС України. В 1971–1991 роках — член КПРС.

У 1986 та 1989 рік брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де виявив мужність та самовідданість при виконанні службових обов'язків[1].

У 1990–1994 роках — Народний депутат України, Голова Постійної комісії Верховної Ради України з питань правопорядку та боротьби зі злочинністю, член Президії Верховної Ради України. З 1993 року начальник (за сумісництвом) Національного центрального бюро Інтерполу.

З 1994 року — ректор Української академії внутрішніх справ України (з 1997 року — Національна академія внутрішніх справ України), член Координаційного комітету боротьби з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України та водночас керівник Міжвідомчої науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю цього комітету, член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки, член правління Кримінологічної асоціації України, президент Української секції Міжнародної поліцейської асоціації.

Під його керівництвом сформувався новий науковий напрям з розробки проблем юридичної психології, психології особистості і психології діяльності правоохоронних органів, оперативно-розшукової та слідчої психології.

Могила Ярослава Кондратьєва

Жив у Києві. Помер 28 квітня 2005 року. Похований на Байковому кладовищі.

Ярослав Кондратьєв автор більше 100 наукових робіт, трьох індивідуальних монографій, співавтор чотирьох монографій, п'яти підручників, автор і співавтор багатьох навчальних і науково-методичних посібників, брошур, статей, які знайшли своє втілення у навчальному процесі юридичних навчальних закладів та правоохоронній практиці.

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат Премії імені Ярослава Мудрого за видатні досягнення в науково-дослідницькій діяльності з проблем правознавства (2002).

Нагороджений:

• медалями — «За військову доблесть. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна», «За трудову відзнаку», «Ветеран праці», «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.», «60 років Збройних Сил СРСР», «70 років Збройних Сил СРСР», «В пам'ять 1500-річчя Києва», «За бездоганну службу» (СРСР) 3-го, 2-го і 1-го ступеня, «За працю і звитягу»[2], «За бойову співдружність»;
• нагрудними знаками — «За відмінну службу в МВС», «За відзнаку в службі» 2-го і 1-го ступеня, «почесний знак МВС України», «Відмінник міліції», ювілейними знаками та нагородами.

• Кондратьєв // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Некрополі Києва(рос.)
• Хто є хто в Україні
• Картка на сайті ВРУ