Національна організація скаутів України

В Україні на сьогодні існує велика кількість скаутських організацій чи таких, що декларують своє відношення до скаутингу. Частина з них є місцевими чи регіональними, і лише декілька — всеукраїнськими. Всеукраїнською скаутською організацією є Пласт, такими ж є Січ і Всеукраїнська молодіжна громадська організація «СПОК». Саме між цими трьома організаціями тривалий час була конкуренція за вступ і право представляти Україну у Всесвітній організації скаутського руху.

Наприклад, Пласт впродовж всієї своєї історії намагався стати частиною світової скаутської організації. Проте, до 1991 перешкодою цьому була відсутність самостійної, незалежної держави — адже кожна організація-член ВОСР повинна представляти якусь країну (виняток було зроблено тільки для вірменської скаутської організації у екзилі). Але й після 1991 року Пласту цього не вдалося зробити — передусім, «надмірний патріотизм», який не дозволяє молоді з цілої України асоціювати себе з цією організацією, та непоширеність по всій території України (інші закиди, наприклад, зауваження до статуту). 1999 року пленум Всесвітнього скаутського комітету ВОСР в Каїрі прийняв рішення, що Пласт не може претендувати на членство у ВОСР через зазначені причини.

2005 року вже ВМГО «СПОК» подала свою заявку на членство у ВОСР, проте 8 країн-учасниць виступили проти цього (згідно з Конституцією ВОСР достатньо 5 % голосів країн-учасниць, щоб організація не могла претендувати на членство) і тому й «СПОК» втратив шанс буди одноосібним представником України в світовій організації.

За посередництва представників Всесвітнього скаутського бюро 2006 року в Україні відбулась спільна нарада представників Пласту, СПОКу та керівництва Євразійського регіону, на якій ухвалили рішення про створення об'єднання, яке б дозволило Україні стати членом ВОСР. Створити його мали б представники Пласту та СПОКу.

Національну Організацію Скаутів України створили 2007 року. Керівним органом організації є Національна Рада ВМГО «НОСУ». Після створення організації до складу її НацРади входили 18 осіб (по 6 від кожної організації). Головою Національної Ради ВМГО «НОСУ» було обрано пластуна Лева Захарчишина, а його заступником — СПОКівця Валерія Анатолійовича Танцюру.

У 2008 році ВМГО «НОСУ» звернулася з проханням про вступ до Всесвітньої організації скаутського руху. Прохання було розглянуте і задоволене — 1 липня 2008 року на 38-й Всесвітній скаутській конференції в Кореї ВМГО «НОСУ» офіційно прийняли до Всесвітньої організації скаутського руху.[2]

Адміністративно НОСУ належить до Євразійського регіону ВОСР.

Представник ВМГО «НОСУ» Чесноков Андрій Володимирович був членом Скаутського комітету Євразії ВОСР[3]

У 2010 році за сприяння Регіонального бюро Євразії робочою групою, до якої входили по три представники Пласту і СПОКу (пізніше долучились представники Січі і АСУ), спільно із представниками інших національних і регіональних скаутських об'єднань проведено активну роботу із легалізації обласних осередків ВМГО «НОСУ». Було проведено установчі збори у 22 регіонах України. За результатами цієї роботи було забезпечено участь у керівних органах регіональних осередків ВМГО «НОСУ» представників усіх зацікавлених в консолідації українського скаутингу скаутських груп.

4 червня 2011 року відбувся другий національний з'їзд ВМГО «НОСУ», на якому обрано новий склад Національної Ради[4]. Голова НацРади — Бочарніков Віктор Андрійович (АСУ), перший заступник голови — Чесноков Андрій Володимирович (СПОК), заступник — Музала Микола Ярославович (Пласт).

7 листопада 2011 року Україна стала 23-м членом ДЕСМОС — Міжнародної мережі православних скаутів. 22-25 березня 2012 року НОСУ, вперше на території Євразійського скаутського регіону ВОСР, приймала засідання Комітету ДЕСМОСу[5]. ДЕСМОС є незалежною мережею скаутів православної християнської віри, які належать до національних організацій–членів Світової організації скаутського руху[6]. Триває робота щодо приєднання до інших релігійних мереж ВОСР.

19 травня 2013 року відбувся третій звітно-виборчий з'їзд «Національної Організації Скаутів України», в рамках якого відбулося обрання нового складу Національної Ради, Голови та Національного Секретаря. Громов Максим — Голова Ради, члени Національної Ради: Чесноков Андрій, Музала Микола, Семенков Євген, Отець Андрій Клюшев, Колобова Ярослава, Галушка Олена, Ніколаєв Олексій, Єрмак Ірина, Мірошниченко Наталія, Гурін Аліна. А також Національний Секретар НОСУ — Сапіга Світлана[7].

18 травня 2014 року у Києві відбувся lV позачерговий з'їзд «Національної організації скаутів України». Головні питання, які розглядались на цьому з'їзді — обрання нового складу та голови Національної ради НОСУ, членів Ревізійної комісії.

З'їзд вирішив терміном на 2 роки обрати нову Національну раду, до якої увійшли представники Донецького, Запорізького, Львівського, Миколаївського обласних осередків та Київського міського відділення НОСУ. У Ревізійної комісії — скаути з Донецької, Київської, Львівської, Миколаївської областей та міста Севастополя. Персональний склад членів Національної ради та Ревізійної комісії незабаром буде опубліковано на офіційному сайті НОСУ.

Головою Національної Ради НОСУ обрано Андрія Чеснокова. Національним Секретарем НОСУ призначено Наталю Мірошниченко.[8].

У 2014 році НОСУ було прийнято в ICCS (Міжнародну Конференцію Католицьких Скаутів) як члена-спостерігача. Керівником Католицької Комісії ВМГО «НОСУ» обрано отця Міхала (члена Одеського обласного осередку НОСУ з 2009 року, католицького священика фонду «Дон Боско»).[9].

Станом на вересень 2014 року на Національну Організацію Скаутів України припадає близько 11 % відсотків згадок про скаутські події в Україні[10]

Вперше про відзначення 100-ліття українського скаутського руху на державному рівні було згадано в Указі Президента України № 279/2008 «Про заходи щодо сприяння розвитку пластового (скаутського) руху в Україні» від 28 березня 2008 року.[11]

Скаутські організації України (НОСУ, Пласт) стали ініціаторами прийняття 1-го листопада 2011 року Постанови Верховної Ради України «Про відзначення 100-річчя українського скаутського руху»[12].

Парламент України вказав на необхідність проведення низки заходів, присвячених 100-річчю, в різних регіонах України, і підтримати цю ювілейну дату на державному рівні оскільки скаутський рух дуже розвинений і по праву вважається наймасовішим серед молодих людей в нашій країні.

Про початки скаутського руху в Україні відомо дуже мало. В 1895—1900 роках існувала таємна юнацька організація Кам'янець-Подільської бурси «Запорозька Січ». Вона звертала чималу увагу на фізичне вдосконалення своїх членів. На військовість не налягала, хоча відділи її були різно озброєні. Учасники носили дерев'яну «зброю». Всі члени — запорожці носили імена історичних осіб. Кожний відділ мав свої шатра, їх ставили з гілля, соломи, кукурудзянки. Кожен учасник носив на шапці присвоєну його відділові — гілочку дуба, берези, калини, явора. Організатором «Запорозької Січі» був старший учень — Борис Сулковський. Відомо, що в 1909 році український юнак Юрко Гончарів-Гончаренко заснував у Бахмутському повіті на Катеринославщині «Першу дружину скавтів на Україні».

В 1909—1911 Олександр Тисовський з Львова переклав українською мовою книжку «Скаутинг для хлопців» засновника скаутського руху Бейден-Пауел видав, він був одним із засновників перших пластових (скаутських) гуртків при Академічній гімназії у Львові. Незалежно від Тисовського пластові гуртки почали також творити Іван Чмола та Петро Франко. Якщо останні акцентували принципи пластування на фізичному та військовому розвитку, то Олександр Тисовський займався теоретичним вихованням молоді. Він розробив систему пластових проб (завдань), які мали виконати пластуни, для того щоб отримувати нові звання та вдосконалювати себе. За кілька місяців діяльності, 12 квітня 1912 р., першу пробу на ступінь «учасника» здали та склали Пластову присягу на вірність Богові та Україні близько 40 осіб, що вважається офіційною датою заснування Пласта (українського скаутингу).

У 1911—1914 роках у Києві існував скаутський гурток, заснований лікарем Анохіним. Це був гурток молодих хлопців-студентів та науковців, які для розваги відбували щонеділі прогулянку в околиці Києва. Після прогулянки гурток спинявся десь у затишному місці, де можна було розкласти багаття, і в його світлі доктор розповідав про Ернеста Сетона-Томпсона та його організацію[13].

• Скаутинг
• Пласт
• Асоціація гайдів України