Національна поліція Франції

Національна поліція Франції (фр. Police nationale) — одна з двох національних поліцейських організацій Франції, разом із Національною Жандармерією Франції. Вона була створена 14 серпня 1941 року урядом Віші на заміну Головного управління національної безпеки і увійшла під керівництво Четвертої французької республіки в 1946 році. Національна поліція входить до складу Міністерства внутрішніх справ Франції. Поліція працює переважно в міській місцевості, а в сільській місцевості правоохоронні функції виконує переважно жандармерія.

Національна поліція Франції
фр. Police nationale
 
 
Загальна інформація:
Тип: національна поліція
Юрисдикція:  Франція
Площа юрисдикції: 551 695 км2
Населення: 65 073 482 осіб
Дата заснування: 14 серпня 1941
Відомство-попередник: Головне управління національної безпеки
фр. Sûreté nationale
Девіз: Pro patria vigilant
(укр. Уважні до країни)
Структура:
Генеральний директор: Жан-Марк Фалькон
Керівна організація: Міністерство внутрішніх справ Франції
Кількість співробітників: 145 200
На душу населення: 223 на 100 тис. населення
Бюджет: 6.7 млрд. Євро (2013)[1]
Штаб-квартира:
Адреса штаб-квартири: м. Париж, 8-ий округ, вул. Соссе, 11
48.87140427° пн. ш. 2.31754594° сх. д. / 48.87140427; 2.31754594
Вебсайт:
www.police-nationale.interieur.gouv.fr

Вікісховище має сторінку на цю тему:
Національна поліція Франції

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Національна поліція Франції

Структура

Поліцією керує Генеральний директор, який також є головою Директорату поліції (фр. Direction Générale de la Police nationale). Міністр внутрішніх справ Франції є його безпосереднім начальником. Посаду наразі займає Жан-Марк Фалькон.

Національна поліція Франції поділяється на директорати:

  • Директорат ресурсів та компетенцій
  • Генеральна інспекція Національної поліції - займається внутрішніми розслідуваннями, окрім Парижа, де цим займається Генеральна інспекція державних служб.
  • Центральний директорат поліції юстиції - займається всіма кримінальними розслідуваннями.
    • Субдиректорат протидії тероризму
    • Субдиректорат протидії організованій злочинності і фінансовим злочинам.
    • Субдиректорат поліцейських експертів
    • Субдиректорат протидії кіберзлочинам
  • Центральний директорат публічної безпеки - займається патрулюванням, реагуванням на виклики, розслідуванням незначних злочинів. Його чисельність складає приблизно 80% від чисельності всієї поліції.
  • Центральний директорат прикордонної поліції - разом із Генеральним податково-митним директоратом Міністерства бюджету Франції займається охороною кордону та боротьбою з нелегальною імміграцією.
  • Центральний директорат підрозділів безпеки республіки - складається з антипротестної поліції, дорожньої поліції та служби гірничого порятунку
  • Служба міжнародної технічної співпраці
  • Служба охорони важливих осіб
  • Підрозділ координації антитерористичної діяльності

Звання

Звання в Національній поліції Франції розділені на три групи, відповідно до рангів Державної служби у Франції:

  • Рядовий склад
  • Командування
  • Вище командування

Оснащення

Зброя

До Другої світової війни французькі поліцейські використовували дуже різноманітну зброю, але переважно револьвери MAS 1873 і MAS 189 та пістолети Browning M1900 і Ruby. Часто використовувалась зброя, куплена поліцейськими самостійно. Одразу після Другої світової війни використовувалась різноманітна військова зброя, в тому числі трофейна німецька. В 1960-их були взяті на озброєння револьвери Manurhin MR 73 та Ruger SP101. В 1970-их була взята на озброєння гвинтівка SIG SG 540, у зв'язку з покращенням озброєності злочинців і терористів. В 2000-их поліція почала переходити на напівавтоматичні пістолети з патронами 9×19 мм Парабелум. В 2003 році поліція і жандармерія уклали контракт з компанією SIG на 250 000 пістолетів SIG Sauer Pro SP 2022, якими почали заміняти вже існуючу зброю.

Автомобілі

Французька поліція використовує переважно автомобілі французьких виробників: Renault, Citroën та Peugeot. Також використовуються автомобілі Ford and Opel.

Галерея

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.