Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки

Націона́льний заслу́жений академі́чний украї́нський наро́дний хор Украї́ни і́мені Григо́рія Верьо́вки — український професійний хоровий колектив, заснований 11 вересня 1943 року в Харкові.

Національний заслужений академічний
український народний
хор України ім. Г. Г. Верьовки
Основна інформація
Жанр Фольк
Роки 1943 — понині
Країна  Україна
Місто Харків (заснований)
Київ
Мова українська
Керівник Зеновій Корінець
veryovka.com

Історія
Григорій Верьовка

Організатором і першим керівником колективу був Григорій Верьовка, котрий очолив його разом зі своєю дружиною Елеонорою Скрипчинською. До першого складу хору увійшли 134 виконавці: 84 хористи, 34 артисти оркестру, 16 артистів балету. Від 1944-го колектив базується в Києві.

Хор репрезентував українське мистецтво в містах СРСР, Румунії (1952, 1956), Польщі (1953), Фінляндії (1954), Бельгії та Люксембургу (1958), Німеччини (1959), Югославії (1962) та інших країн.

На честь засновника колективу його ім'я присвоєно хору 1965 року. В тому ж році колектив очолив Анатолій Авдієвський. З 1965 року хору надано звання заслужений, з 1974 — академічний, у 1997-му  надано статус національного.

При хорі є творча лабораторія з аутентичного виконання народної пісні, фольклорна група, яка систематично записує і розшифровує народні пісні, організовує серії самостійних концертів.

А. Авдієвський уперше ввів у народний хор жіночі академічні голоси, розширивши його виконавські можливості. Керівника не задовольняло класичне однорегістрове й однотемброве звучання жіночих голосів, як у ансамблях і хорах деяких регіонів України (Полтавщини, Черкащини).

З 2016 року головний режисер-дири­­гент хору Верьовки — Зеновій Корінець.[1] Директор-розпорядник — Ігор Курилів.

Хор Верьовки гастролював у Мексиці, Канаді, Франції, Швейцарії, Росії, Білорусі, Польщі, Німеччині та низці інших країн світу, він традиційно є учасником великих українських державних заходів. Має багато національних і міжнародних відзнак, зокрема за великий внесок у справу миру й дружби між народами нагороджений срібною медаллю Всесвітньої ради миру. У 2019 про хор знято повнометраж. д/ф «Хор Верьовки» (реж. В. Шпак, продюсер Ю. Чернявська).


Репертуар

Основу репертуару становлять український фольклор, пісні й танці інших народів. Значна частина обробок українських пісень була здійснена основоположником хору, Г. Верьовкою, яким характерні такі прийоми, як заспів низького жіночого голосу, чергування двоголосся з унісонами, октавні розгалуження, паралелізми квінт, терцій, тризвуків, застосування принцип варіаційно-фактурного гармонічного розвитку, прийоми поліфонічно-підголоскової техніки, елементи тембральної поліфонії[2]. Згодом репертуар хору поповнився творами Б. Лятошинського, Л. Ревуцького, М. Лисенка та інших українських композиторів. В радянські часи до репертуару колектива входили й пісні, що прославляли комуністичних діячів, серед яких, наприклад пісня «Я славлю партію» В. Верменича[3].

В 2011 роки значний резонанс мало прем'єрне виконання за участю хора ім. Верьовки фольк-опери Є. Станковича «Коли цвіте папороть», що була заборонена в радянські часи[4]. В другій половині 2010-х хор виступав також з кримськотатарськими, угорськими, польськими композиціями, прагнучи відобразити специфіку різних регіонів України або в рамках мистецького співроітництва з польськими музикантами[5]

Склад
1 травня 2018 року
Репетиційна база хору Верьовки в Києві
Зовнішні відеофайли
Концерт хору ім. Верьовки в Полтаві

Станом на 2015 рік у колективі понад 150 чоловік — це найбільший український професійний хор. Він має три групи: хорову, оркестрову та хореографічну, де на провідних ролях народні й заслужені артисти України, заслужені діячі мистецтв України.

Скандали

У жовтні 2019 виступили разом із студією «Квартал 95» з номером за мотивами народної пісні Горіла сосна, палала, глузуючи над спаленим будинком колишньої очільниці НБУ Валерії Гонтаревої, за що піддались масовій критиці[6][7][8]. Міністр культури Володимир Бородянський, коментуючи інцидент, вибачився перед Гонтаревою. На запитання, чи буде офіційна реакція відповів, що «моральні збочення закон не забороняє»[9].

Персоналії

Примітки
  1. Корінець Зеновій Михайлович Архівовано 23 жовтня 2019 у Wayback Machine. // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
  2. Павлюченко П. Г.Особливості репертуару українського народного хору під керівництвом Григорія Верьовки Архівовано 24 жовтня 2018 у Wayback Machine.// Молодий вчений. - 2018. - № 2(2). - С. 547-549
  3. «Я славлю партію». Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 22 жовтня 2019.
  4. «Коли цвіте папороть». mus.art.co.ua. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  5. Зеновій Корінець, керівник Національного хору ім. Г.Верьовки. ukrinform.ua. Архів оригіналу за 7 січня 2020. Процитовано 26 жовтня 2021.
  6. "Кінець епохи Гідності": Геращенко відреагувала на скандальний номер з хором Верьовки. depo.ua. 20.10.2019. Архів оригіналу за 20.10.2019. Процитовано 20.10.2019.
  7. Хор Верьовки з "95 кварталом" висміяли спалену хату Гонтаревої – мережі обурені. kurs.if.ua. 20.10.2019. Архів оригіналу за 28.11.2021. Процитовано 20.10.2019.
  8. "Вечірній квартал" із хором Верьовки висміяли підпал будинку Гонтаревої. pravda.com.ua. Архів оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 20 жовтня 2019.
  9. "Закон не забороняє бути моральними уродами": Бородянський вибачився перед Гонтаревою за хор Верьовки. depo.ua. Архів оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 20 жовтня 2019.

Література

Посилання
Зовнішні зображення
Анатолій Авдієвський диригує прославленим колективом
Концерт в Національному палаці «Україна»
В національному музеї народної архітектури в Пирогово
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.